Аушра Аугустинавічюте

Дуальна природа людини

Почуття гумору та 16 типів інформаційного метаболізму (ІМ)

У зв'язку з тим, що відмінності у типі особистості - це саме відмінності в обміні інформаційного сигналу з оточенням, типи особистості ми будемо називати типами інформаційного метаболізму. Коротше – типами ІМ.

До чого тут інформаційний метаболізм?

Виявляється, психіка людини диференціює навколишній світ на певні складові чи аспекти. І кожен тип особистості про одні з цих аспектів отримує дуже диференційовану та дуже добре усвідомлювану інформацію, а про інші аспекти сприймає недиференційовану, у стислому вигляді. Тому різні типи особистості, побувавши в однакових ситуаціях, пам'ятають і розповідають зовсім інше та іншими словами. Розповідь супроводжують іншою мімікою, акцентують інші моменти, події. Основною причиною того, чому одна людина приємна, подобається, а інша - неприємна, втомлює, є те, якими саме виразами вона висловлює свої думки, якою мімікою, жестами, інтонаціями ці слова супроводжує. Коли одна людина зачіпає іншу, вона це робить не стільки своїми вчинками, скільки тим, як вона ці вчинки пояснює, які зі своїх мотивів висуває. Тому одному щось пробачається, а іншому те ж саме - ні.

Можна нагадати, що термін ІМ ми запозичили у класика польської психіатрії Кемпінського. Вирогідно, він перший завів мову про те, що в основі психологічного дискомфорту людини лежить порушення його ІМ. Тепер ми знаємо, що цим порушенням є саме недоотримання потрібних сигналів, подразників від людей з додатковими психіками та перевантаження непотрібними, стомлюючими, дратівливими сигналами від людей, контакт з якими ускладнено, бо через свій тип ІМ свої думки вони висловлюють незрозумілими та неприйнятними способами.

Люди з непідходящим типом ІМ дуже часто травмують будь-якими зауваженнями та жартами, які не дають ані інформації, ані заспокоєння, а лише дратують. Будь-який жарт до нас доходить лише в тому випадку, якщо він наче несподівано дає відповідь на якесь назріле питання та заспокоює. У кожного почуття гумору обмежено, бо кожен хоче заспокоєння у чомусь своєму. І тому часто, коли хтось ображається на наш жарт, нам просто здається, що ця людина не має почуття гумору. Справа в тому, що вона схильна жартувати іншими словами та зовсім про інше.

Усього існує 16 типів ІМ. Дехто з них із навколишнього світу краще відбирає одні сигнали, другі – інші. Те, що доступне одним, недоступне іншим. Одні неуважні й забудькуваті на одне, другі на інше. Як ці типи виникли? Очевидно, на довгому шляху розвитку людини, психіка окремої особистості спеціалізувалася, знаходячи при цьому певну однобічність. Утворилися своєрідні пари психічних властивостей: якщо одна з них у дитини розвивається інтенсивно, розвиток іншої затримується. Тому психічна структура індивіда, його характер асиметричні та однобічні. Людина - суспільна істота не лише тому, що виробництво є суспільним, а й тому, що через певний спосіб одностороннього розвитку психіки вона потребує психічного доповнення, яке вона отримує у своєму соціальному оточенні при спілкуванні та співпраці з особами, що мають інші психічні структури. Декілька спільно діючих людей діють більш цілеспрямовано, рішуче та результативно, коли вони мають психічну опору в людях з іншим психічним складом. Це один із секретів простої кооперації.

У спілкуванні взаєморозумінні людей важливими моментами є рівень інтелекту та культура, до якої індивіди відносяться. Але коли ми говоримо про психічне доповнення та психічну сумісність, найголовніше - тип ІМ. Він визначається порядком відбору та обробки психікою отримуваної інформації. Цей порядок визначає багато психічних властивостей людини: схильності, здібності, інтереси, цілеспрямованість та мотивацію поведінки, стосунки з іншими людьми, естетичні та еротичні вподобання. Кожному бажана інша поведінка близької людини. Кожен потребує не взагалі "ах, кохання", а такі форми симпатії коханої людини, які є прийнятними та переконливими, задовольняють психіку.

До змісту