Аушра Аугустинавічюте

Дуальна природа людини

Свідомість кохання

Кохання – усвідомлене явище чи неусвідомлене?

Коли кохають того, кого з власної волі обирають серед інших, тому що він відрізняється якимись перевагами, є більш цікавим, цінним чи доступним, кохання підпорядковане свідомості. Це кохання на вибір. Якщо об'єкт не здійснює сподівань, є можливість знайти інший об'єкт, більш підходящий, від нього досить спокійно відмовляються. Але так кохають не всі. Так кохають лише особи з сенсорно-етичним типом ІМ. А в кого елементи сенсорики та етики не розвинені (усі логічні та інтуїтивні) кохають, бо вибрали. Вони обирають того, кого кохають. Кохання – не те, що вони роблять, а те, що з ними відбувається.

Є люди, почуття яких свідомі, а пристрасть неусвідомлена (усі інтуїтивно-етичні). І є такі, пристрасть яких свідома, а почуття не підпорядковуються контролю свідомості (усі сенсорно-логічні).

Усі етичні (етичний елемент на першому або на другому місці) чудово розуміються як на своїх власних, так і на почуттях та емоціях інших людей. Вони їх не соромляться, легко про них говорять (це відноситься до всіх видів почуттів: кохання, страх, захоплення), якщо не об'єкту кохання, то друзям, тому що почуття та переживання це те, що ушляхетнює людину, робить її більш цінною. Усі логічні свої почуття витісняють та мовчать, оскільки будь-яке почуття вважають слабкістю, протилежною розуму. Так воно і є, тому що в їхніх почуттях мало свідомого, вони не підпорядковані контролю розуму.

Усі сенсорні добре розуміють як свої, так і чужі фізичні потреби. Вміють оцінювати свої фізичні дані та ними користуватися. Це вони елегантністю граційністю рухів відверто привертають увагу партнера. Інтуїтивні у кращому випадку вірять у те, що їм говорять. Та й те тільки до тих пір, доки говорять. Тому завжди бояться потрапити в залежність від того, хто говорить їм компліменти. Як логічний не схильний вірити, що його кохають, так інтуїтивний постійно сумнівається у тому, що він є привабливим, гарним, потрібним. Сенсорний елегантний для того, щоб його помічали. Інтуїтивний часто ще більш елегантний, але тільки для того, щоб не виділятися, бути менш помітним. Він ніби ховається за своєю елегантністю. Сенсорний у своєму бажанні освідчується не лише собі. Бажання - звичайне, зрозуміле явище, частина його чудової здорової натури. Інтуїтивний соромиться свого бажання, не сміє це бажання нав'язувати іншому.

Узагальнюючи, можна сказати, що одні хочуть кохати, інші - бути коханими, одні - бажати, інші - бути бажаними. Одних цілком можна назвати суб'єктами кохання, інших – об'єктами. Тому є люди, які всю ініціативу повністю беруть до своїх рук. Є схильні до часткової ініціативи і такі, що залишають всю її партнеру. Ось тут і починається відбір психічно доповнюючого партнера, тому що, коли обидва ініціативні або однаково неініціативні, дружба легко обривається. Або партнери втомлюються від конкуренції в ініціативі, або утворюється напруга через взаємну недовіру до почуттів партнера.

Те, що один тип ІМ називає коханням, через що відчуває себе коханим та шановним, іншому може бути лише доказом відсутності почуттів. Тому, якщо у дружбі з'являються образи (що часто нерозумно приховується), мабуть, є психічна невідповідність, про яку треба думати заздалегідь. Коли партнери повністю підходять один одному, їх не можуть образити необережне слово або жест, тому що бачать мотиви кожного вчинку, слова та настрою. Це той сигнал, яким природа забезпечила людину, щоб він зумів вибрати підходящого для себе партнера. Людина часто цих сигналів не хоче бачити, ховає свої справжні реакції, сподівається, що в майбутньому щось зміниться. Але не може змінитися те, що випливає із психічної структури, яка утворилася у дитинстві. Суперечності лише загострюються.

До змісту