Аушра Аугустинавічюте

Дуальна природа людини

А. Шизотимність-циклотимність (раціональність-ірраціональність)

В чому полягає ця природна різниця між людьми?

За нашими даними вона визначається розташуванням півкуль мозку. Одна півкуля людини сприймає та обробляє інформацію, що надходить при спостереженні за статичними об'єктами, об'єктами у стані спокою, друга - при спостереженні за об'єктами в динаміці, тобто об'єктами, які рухаються. Тому одну півкулю можна назвати статичною, другу - динамічною. Це нескладно перевірити кожному, заплющуючи то одне, то інше око. Коли людина за кермом або просто через вікно машини спостерігає за будинками, що рухаються, й нього більш інтенсивно працює динамічне око. Коли машина зупиняється, працює інше око - статичне. Коли ми дивимося на щось, що рухається, статичним оком, починає трохи миготіти і можна відчути легке запаморочення. Це можна помітити і тоді, коли ми дивимося телевізор.

Оскільки статична та динамічна півкуля у шизотимів та циклотимів розташовані по різному, у циклотимів за об'єктом спостерігає ліве око /права півкуля/, за об'єктом у динаміці - праве око /ліва півкуля/. У шизотимів - навпаки.

Якщо інформацію про динаміку приймає ліва півкуля, власною динамікою індивіда теж керує ліва. Тому послідовними правшами, за нашими спостереженнями, є тільки циклотими. Шизотими за своєю природою шульги, хоча близько 50% з них про це абсолютно нічого не знають.

Шизотима від циклотима певною мірою можна відрізнити за будовою тіла і особливо за рухами. Шизотимам, якщо навіть вони набирають зайву вагу, притаманна якась сухорлявість. Циклотимам навіть тоді, коли вони худі, - м'якість та закругленість ліній. Особливо м'якість ліній обличчя. Що ж стосовно рухів, то вони у шизотимів фіксовані, причому у кожного типу ІМ різні. Від незграбних та стрибучих до наче ковзаючих. У шизотима естраверта /динаміка/ хода незграбна. У шизотима інтроверта /статика/ незграбність пропадає, з'являються елементи ковзання, але тримаються вони теж дуже прямо і з гідністю. Однак у "ковзанні", про яке ми говоримо, відчувається скутість, воно негнучке. У циклотима рухи м'які, завжди більш-менш імпульсивні. Що стосується елементу імпульсивності, то його більше у циклотимів екстравертів, які є статиками, ніж у інтровертів, які є динаміками. І в міміці, і в рухах.

Ось що з приводу ходи шизотимів пише П.Б.Ганушкін на стор.143 своїх "Вибраних творів" /М.,1964/: "Зазвичай вони звертають на себе увагу складнорухливістю та незграбністю рухів, відсутністю плавних та поступових переходів між ними, причому у деяких, крім того, кидається в око манерність та норовливість, у інших - прагнення до стилізації, і, нарешті, у третіх - просто вкрай одноманітність та нестаток рухів. Є шизоїди, що ніколи не були на військовій службі, але які вражають своєю майже військовою поставою, ця постава у них доходить до того, що вони здаються дерев'яними. Особливо багато своєрідності в їх ході: одні ходять, не згинаючи колін, інші - ніби підстрибуючи, треті - волочать ноги при ходьбі тощо."

Правда, автор тут пише про шизоїдів, тобто шизотимів з фіксованою поведінкою, але скільки ми не спостерігали за цілком здоровими людьми - усе це підходить для них. А те, що вони здаються "дерев'яними" чи такими, що "волочать ноги", визначається виключно їх типом особистості. Найбільш "дерев'яний" на нашу думку - логіко-сенсорний екстраверт, найбільше "волочить ноги" - протилежний йому - логіко-сенсорний інтроверт, найбільш "стрибучий" - логіко-інтуїтивний екстраверт. Ці відмінності у ході більш помітні у чоловіків, ніж у жінок.

Те ж саме можна сказати про емоції: емоції циклотима значно більш імпульсивні, менш керовані, ніж емоції шизотима.

Чому циклотими здаються імпульсивними, а К.Г.Юнгом називалися навіть ірраціональними? Тому що їх рухи, вчинки та емоції завжди є наслідками якихось почуттів, якогось духовного стану. Відповідь на виниклі відчуття дискомфорту, спокою або невпевненості. Циклотими спочатку внутрішнє розгойдуються і лише після того реагують на ситуацію емоцією або вчинком. На емоції та вчинки тих, хто їх оточує, вони реагують не одразу. Точніше - реагують не на їх вчинки та емоції, а на почуття, що викликані цими вчинками. Тому їх реакції наче уповільнені, плавні, дуже пристосовані до ситуації, але заздалегідь не обдумані, "творчі". Багато вчинків просто "за звичкою", за такими установками, що склалися. Шизотими реагують на емоцію - емоцією, на вчинок - вчинком, не розгойдуючись, одразу. Реагують дуже розумно, обдумано, опираючись на весь свій досвід. Тому здаються більш суворими, рішучими, "раціональними", їх рухи більш швидкі та незграбні, емоції більш різкі та холодні. Почуття для шизотима - наслідок вчинку, а не його причина: після правильного вчинку чи емоції їх самопочуття покращується, після неправильного воно погіршується. Тому як вчинки, так і форми прояву емоцій ретельно вивчаються та обдумуються. Якщо відчули себе погано, думають, що було зроблено не так, копирсаються у минулому, щоб мати досвід на майбутнє. Коли циклотими почувають себе погано, вони думають не про минуле, а про майбутнє: що треба зробити, щоб змінити самопочуття.

У циклотимів вчинки імпульсивні, вони є нічим іншим, як лише пристосуванням до реальної ситуації своїми власними почуттями. Можна сказати, що циклотим діє, коли йому треба вийти з якоїсь ситуації, а шизотим - навпаки, коли треба створити якийсь стан, якесь самопочуття. Наприклад, циклотим готує їжу, щоб покінчити з неприємним відчуттям голоду, а шизотим - щоб у результаті своєї активності отримати приємне відчуття ситості. Циклотим їсть тому, що смачно, шизотим - навіть коли він гурман - щоб бути ситим. Цікаво, що відчуття голоду на настрої циклотима відображається значно сильніше, ніж на настрої шизотима: голодний шизотим може довше спокійно чекати, ніж циклотим.

А от у контакті із суб'єктами та об'єктами все відбуваєтсья навпаки. Як циклотим не може діяти, поки його не охопило якесь почуття, так шизотим не може спілкуватися з людиною, поки не склалася якась установка, поки він не відчує до неї якихось почуттів. Без такої установки або дозрілих почуттів він не може навіть купити найпростішого повсякденного предмету. Відбувається те ж саме "розгойдування". Циклотими спілкування починають без "розгойдування", тобто без установок, з безпосередніх контактів, під час яких люди та їх якості ретельно вивчаються. Тільки після цього з'являються установки та почуття, що визначають відношення. Тому, хоча контакти з людьми циклотим зав'язує швидко, вони нічого не говорять про почуття до них. Як шизотим легко, "раціонально" міняє свої вчинки та форми прояву емоцій, якщо вони виявляються недостатньо розумними, так циклотим "раціонально" міняє людей, з якими він спілкується, якщо своїми якостями вони не відповідають його потребам. Те ж саме стосується й повсякденних предметів та інших об'єктів.

До змісту