|
|
Статтю опубликовано в журналі "Соционика, ментология
и психология личности", МІС, 1997 р., №5
Єрмак В.Д.
(Переклад українською В.Воробйової)
Взаємодія психіки людини з навколишнім світом
(Аспектна структура інформаційного потоку)
Розділи підручника
З позицій світогляду розглянуто структуру інформаційного потоку взаємодії психіки людини з навколишнім світом. Суб'єктивний підхід до аналізу сприйняття інформації дозволив виділити вісім інформаційних складових (аспектів) потоку. Наведені приклади аналізу аспектів.
Ключові слова: система, взаємодія, інформація, структура потоку, макроаспекти, об'єкти, простір, енергія, час, аспекти, робота, воля, комфорт,
емоції, відносини, можливості, події.
Людей турбують не самі речі,
а думки про речі.
Епіктет, 1 стор. н.е.
1. Людина в реальному світі
Людина та світ - це, напевно, найважливіша система, що цікавить людство.
Усе наше життя - взаємодія із навколишнім світом: іншими людьми, групами людей, державними структурами, об'єктами живої та неживої природи тощо. Якщо людина не взаємодіє з навколишнім світом, вона для світу не існує... Це ясно навіть без системного підходу, на рівні здорового глузду. Але те, що за відсутності взаємодії світ для людини не існує - це для здорового глузду не так очевидно... І тут вже не завадили б системний підхід та системні принципи[1].
Взаємодія = взаємна дія - навколишній світ діє на нас, ми діємо на навколишній світ...
Як же ми взаємодіємо з навколишнім світом? З певними спрощеннями механізм взаємодії виглядає наступним чином.
З теорії систем відомо, що взаємодія (комунікації) в системах складаються з речової, енергетичної, інформаційної та ритмічної складових [1]. На нас діють світло (хвилі електромагнітного поля), звук (коливання повітря), запахи (хімічні речовини), механічна дія тощо. Ми говоримо - вони несуть інформацію про навколишній світ. Саме несуть - точний вираз!.. Інформаційні технології користуються важливим поняттям - носій інформації. Загалом, в якості носія можуть реально використовуватися поле (електромагнітні хвилі - світло, електричний струм, радіохвилі, інші поля) та речовина - повітря (звук), папір (письмо), магнітні стрічки, фотоплівка, різноманітні предмети та об'єкти тощо. Властивості носія певним чином змінені (амплітуда або частота хвилі змінюється, на камені викарбовано, на папері написано, ділянку магнітної стрічки намагнічено і т.п.) - носій модельований інформацією, тому на ньому можна розрізнити (з нього можна зчитати - безпосередньо чи за допомогою приладів) сигнали. Зчитування сигналів та формуванням первинного інформаційного потоку займаються наші органи відчуттів. Сприйнявши дію (побачивши за допомогою світла текст на папері, міміку або рухи людини, почувши мову чи інші звуки, відчувши дотик тощо), вони зчитують сигнали з носіїв, формують первинний інформаційний потік та направляють
його до психіки для обробки, в результаті якої у психіці формується наша суб'єктивна уява про навколишній світ. Тут важливо зауважити, що до органів відчуттів (і після органів відтворення - див.нижче) має місце просто реальний світ, а інформація
з'являється як результат взаємодії, в нашому випадку, органів відчуттів із навколишнім світом (одне з визначень інформації, яке автор колись бачив, каже:
"Інформація є метрикою взаємодії" [4]). Суб'єктивним образом світу, мабуть,
є модель [2], що відображає структуру тієї задачі, проблеми,
питання, які слідують із дії та заради яких дія фактично й мала місце;
інформаційне наповнення моделі визначається не лише первинним інформаційним потоком,
але й структурою психіки [3] та тими робочими програмами, що закладено у
відповідні психічні функції. Прийняття рішення у відношенні до здійсненого на нас впливу та формування реакції (розв'язання задачі, проблеми, відповідь на питання тощо) відбувається не довільно, а на підставі сформованого суб'єктивного образу світу і у відповідності до структури психіки [3] та робочих програм психічних функцій. В результаті формується вторинний інформаційний потік, який направляється до наших органів відтворення (мова, міміка, поведінка, можливо, якісь мислеформи, якщо вони існують тощо). Таким чином, можна говорити про суб'єктивний характер взаємодії психіки з навколишнім світом. Той факт, що вторинний інформаційний потік відображає структуру психіки та робочі програми психічних функцій, робить можливою
ідентифікацію типу інформаційного метаболізму (ТІМ) психіки; однак при ідентифікації (визначенні типу) все ж таки не слід забувати, що вторинний потік залежить також і від первинного, у зв'язку з чим коректне застосування, мабуть, єдиної ефективної методики
ідентифікації, заснованій на принципі "чорної скриньки"[1], є обов'язковою умовою достовірного визначення ТІМ психіки в реальних умовах. Так замикається зворотний зв'язок у системі "людина - навколишній світ".
Отже, виявляється, що і суб'єктивна уява про навколишній світ, і реакція на
дії залежать і від первинного інформаційного потоку (тобто по суті від того, як
ми сприймаємо інформацію від навколишнього світу), і від структури психіки. В структурі психіки ми
вже розібралися [3]. А оскільки і без науки добре відомо, що всі ми сприймаємо
навколишній світ по різному, то для того, щоб розібратися в чому ж є ця різниця, слід уважно подивитися на первинний інформаційний потік хоча б вже тому, що він
первинний, а ще тому, що він визначає структуру "програмного забезпечення" психіки.
Яка ж структура первинного інформаційного потоку, з яких інформаційних
складових він складається?
Автор вдячний творцю соціоніки Аушрі Аугусті (Аугустинавічюте) та одному з її
перших учнів - Миколі Миколайовичу Медведєву, за ідеї, що були прийняті за
основу у процесі розробки концепції аспектної структури інформаційного потоку суб'єктивної взаємодії психіки з навколишнім світом. Концепцію було розроблено у 1991-92 р.р. на основі їх робіт, в подальшому теоретико-системно
обґрунтовано та досить надійно перевірено на практиці. В процесі обґрунтування вдалося показати, що структура інформаційного потоку, що складається з чотирьох "суттєвих" та чотирьох "співвідносних" складових (аспектів), семантику яких викладено нижче, в повній мірі забезпечує взаємодію у системі "людина - навколишній світ"; правда, для цього довелося використовувати досить складний апарат
абстрактної теорії систем, який доступний лише спеціалістам, тому переказ концепції у даній роботі навмисно популярний, але цілком коректний.
Дослідження показують, що назви аспектів, запропоновані свого часу Аушрою Аугустою,
у значній мірі не виправдані ані з точки зору семантики аспектів, ані з точки
зору нейропсихологічної структури психіки. У процесі розробки автор наважився
запропонувати ревізію назв аспектів, які вже стали канонічними. На такий крок
надихає зауваження самої Аушри Аугусти в її класичній роботі "Про
дуальну природу людини" (1983р., [8]): "Не будемо стверджувати, що наші
назви ідеальні і що в майбутньому не вийде підібрати нічого більш підходящого,
але вони більш точні, ніж юнгівські". От автор з колегами і пропонує оптимальний
з їх точки зору варіант, цілком усвідомлюючи, що прийняття соціонічною
спільнотою нових назв потребуватиме зусиль та часу. Автор вдячний Г.Б.Сенюк (м.Івано-Франківськ) за
продуктивні бесіди у процесі розробки та О.Б.Карпенко (м.Київ, МІС) за конструктивну критику концепції,
представленої на конференції у м.Канів. Інші роботи, в яких торкається проблема аспектів інформаційного потоку (В.Гуленко, І.Онуфрієнко, Р.Седих, Є.Шепетько, О.Філатова тощо) на думка автора
незадовільна, як із концептуальної, так і з емпіричної точок зору, вільність у
тлумаченні семантики аспектів призводить на практиці до помилок ідентифікації,
хибним висновкам, прогнозам та рекомендаціям.
2. Структура інформаційного потоку суб'єктивної взаємодії психіки з
навколишнім світом
2.1. Макроаспекти
Матерію утворено з тіл та полів
А.Аугустинавічюте
Для того, щоб розібратися, що являє собою первинний інформаційний потік,
спробуємо скористатися старим, перевіреним методом Шерлока Холмса - методом дедукції:
від загального до часткового...
Мал. Інформаційна аспектна структура суб'єктивної взаємодії психіки з
навколишнім світом
В якості загального позначимо матеріальний світ навколо нас (див.мал.). Те,
що він існує, ми знаємо з досвіду - так стверджують мудреці: "Багато філософів
та вчених вважають, що в основі фізичних явищ лежить особливий носій, матерія" (Лоський
М.О. [7]). З того ж досвіду ми знаємо, що матеріальний світ складається з
щільної, відчуваної (іноді кажуть - дискретної) складової, яка має назву
речовина, та тонкої, розмитої, часто невідчуваної (континуальної) складової,
що називається полем. Вище ми вже говорили, що речовина та поле - два носія інформації,
з якими як раз і контактують наші органи відчуттів у процесі зчитування сигналів та формування первинного інформаційного потоку.
Далі все стосуватиметься інформації про навколишній світ. Дійсно, згідно
принципу інформаційного метаболізму [5] побудова, функціонування та наповнення психіки
має місце на інформаційному рівні. Розглянемо, що відбувається у психіці, коли наші органи відчуттів
сприйняли якісь дії.
Взаємодія з речовинною складовою матеріального світу показує нам, що речовина практично завжди обмежена формою - це об'єкти (тут важливо звернути увагу на "обмежено" - далі це нам знадобиться). Інформація про об'єкт і
є важливою частиною інформаційного потоку від навколишнього світу тому, що об'єкти -
це люди, предмети, планети, інформаційні файли, теоретичні утворення, що
наділяються речовими властивостями тощо. Підбираючи назви для цієї частини інформаційного потоку, А.Аугуста
свого часу позичила (так буває у молодих науках) термін "логіка"; проте з
нашої точки зору така назва семантично не виправдана і найменування інформаційного макроаспекту "об'єкти" більш точно передає
зміст.
Взаємодія з полем трохи складніша - кажуть, що поле ми відчуваємо; як
стверджують фізики, поле, що рухається, називається енергією. Життя є потік енергії -
стверджують езотерики... З цим можна погодитися, якщо вважати за В.І.Вернадським, що жива матерія без енергії
неможлива - біологічне поняття "метаболізм" означає обмін організму з
навколишнім середовищем речовиною та енергією. Різновиди енергії
напрочуд різноманітні, енергетичні стани речовини, а значить і об'єктів - теж. Нам
зовсім небайдужі тепло та холод, світло та темрява, радіація та якась енергія,
про яку говорять екстрасенси.
("Як би людина не намагалася забути про неї, психічна енергія нагадає про себе"...
М.К.Реріх). Однак, з точки зору інформаційного підходу до психіки не так важливо
яка саме енергія мається на увазі. Важливо лише те що, сприймаючи поле,
що рухається, чи скануючи нерухоме (статичне) поле, відповідні органи відчуттів формують
інформацію про енергії, енергетичні стани та енергетичні відношення об'єктів (людей, предметів тощо) та простір в нас та навколо нас. А.Аугуста назвала цю частину інформаційного потоку етикою.
Така назва досить далека від реального змісту інформації про енергії,
енергетичні стани та енергетичні відношення об'єктів та простору, тому
здається більш правильним та точним називати цей інформаційний макроаспект
"енергія".
До речі, про простір... Що ж це є таке для людини простір? З
досвіду ми знаємо, наскільки важлива нам інформація про простір... Однак органів
сприйняття простору у людини немає. Суб'єктивно, простір - це
те, що між об'єктами (вище ми відмічали: об'єкти - речовина, обмежена формою);
отже простір психіка ніби "вираховує" через інформацію про об'єкти. Можна
припустити наявність у психіці якогось "процесора" (машини обробки інформації),
який за розташуванням об'єктів, через інформацію про об'єкти, що доставляється
нам органами відчуттів, вираховує простір (див. мал. процесор 1). Однак,
навряд чи це достатнє з точки зору наукової термінології підґрунтя для того, щоб називати
цю частину інформаційного потоку сенсорикою; адже sensorium (лат.) - орган відчуттів (див."Словник
іноземних слів"), а органів відчуттів простору у людини як раз і
немає; тому коректно з точки зору наукової термінології називати адекватно
змісту цей інформаційний макроаспект "простір".
Отже, органи відчуттів, сприймаючи дію навколишнього світу, надали психіці інформацію
про об'єкти та енергетичні стани; "процесор 1" вирахував якийсь простір. Чи
достатньо цього для побудови образу (моделі) реального світу? Ні, картина світу
виходить статичною; в реальному світі все змінюється, рухається, еволюціонує, деградує,
прогресує. "Як світ міняється! І як я сам міняюсь!.. (Н.Заболоцький). Зміни реальностей
світу (об'єктів, простору, енергетичного стану)
суб'єктивно сприймається як плин часу. Так, зміна положення стрілки
годинника, що рівномірно рухається по циферблату, чи цифр на електронному
годиннику індикує для нас час, досі використовують пісочний годинник, де
за зміною кількості піску на верхньому та нижньому рівнях судять про пройдений час; діти наші
були маленькі стали дорослі: минув час; є кінофільм з цікавою назвою "Коли
дерева були великі". "Час є кількість руху" - говорив Аристотель. Схоже, що десь
у психіці є, умовно кажучи, якийсь "процесор 2" (див.мал.), який на основі інформації
про змінення об'єктів, простору та енергетичного стану "вираховує" час.
Володіння часом, здібності до прогнозу часто пов'язують з таким туманним
філософсько-психологічним поняттям як інтуїція; А.Аугуста так і назвала
цю частину інформаційного потоку. Здається, більш адекватним реальному змісту інформаційного макроаспекту
про зміну реалій світу є термін
"час".
Таким чинам, ми знайшли чотири макроаспекту первинного інформаційного потоку - "об'єкти", "простір", "енергія"
і "час" (першореалії, "першоцеглинки" - терміни М.М.Медведева) - чотири основні
складові інформаційного потоку, що сприймається психікою. У дуже спрощеному
вигляді, але з необхідною та достатньою повнотою за допомогою цих макроаспектів можна описати
навколишній світ. Але... аж надто сильне узагальнення! Спробуємо деталізувати.
2.2. Аспекти
Виявляється, психіка людини диференціює навколишній світ
на певні складові або аспекти.
А.Аугустинавічюте
Почнемо з того, наприклад, що наше розуміння об'єкта як якоїсь істотності, цілком уживається з розумінням того, що не всі об'єкти однакові і що між ними може бути якесь
відношення; те ж стосується й інших першореалій. Отже, щодо кожної з першореалій (об'єкти,
простір, енергію та час) може існувати як "істотна" інформаційна
складова, так і інформаційна складова, яку можна було б назвати "співвідносною" в тому
ж сенсі, який використовується у математичних відношеннях: об'єкти, наприклад,
якось відносяться один до одного - один більше, другий менше, правильно
розставлені чи неправильно, утворюють структуру, включені в схему тощо; те ж і з
іншими першореаліями. Нижче, розглядаючи аспекти, ми позначимо ці складові.
Деякі слова, що наводяться нижче у якості прикладів смислового змісту аспектів (виділено курсивом), в
різних текстах можуть, звичайно, використовуватися в інших значеннях, маючи дещо
інший зміст. Багатозначність слів - одна з багатьох проблем мови. З'ясуванню семантики слів та
словосполучень допомагає аналіз тексту [6], а в мовному спілкуванні, наприклад, в процесі
ідентифікації, ще й додаткові питання.
Отже, об'єкти... А що таке, власно кажучи, для нас об'єкти?
Дивне питання?.. Аж ніяк! Якщо гарненько поміркувати, то наш здоровий глузд з
деяким подивом бачить, що об'єкти для нас цікаві лише у двох сенсах: або
ми за їх допомоги щось робимо (в широкому сенсі - інструментарій), або ми з ними щось робимо (предмети праці). Поняття "робота" тут слід розуміти в широкому сенсі: за допомогою молотка, письмового столу, авторучки, ми щось робимо, сережки у вухах, макіяж жінки працюють на її імідж, меблі столяр робить, для тих чи інших видів діяльності важливі метод, процедура, технологія, процес праці тощо. Таким чином, мабуть, єдиною важливою для нас властивістю
об'єктів є їх використання в робочих, технологічних процесах (в широкому сенсі цих слів) і тому семантику (сенс) істотної складової інформації про об'єкти (аспект) можна узагальнити поняттям "робота" та деталізувати цілим набором слів, що вживаються в мовленні в тому ж чи в близькому сенсі[6]. В соціонічній літературі можна зустріти й інші найменування
цього аспекту: екстравертна логіка або найменування, що колись було введене А.Аугустою та стало загальновживаним, канонічним - ділова логіка (нижче в подібних посиланнях усі інші найменування - загальноприйняті в соціоніці на теперішній час).
Для інформаційного аспекту "робота" ("ділова логіка") використовуються два позначення: символічне - заштрихований (чорний) квадратик
 та літерне - латинські літери P і p.
А що ж із відношенням (співвідношенням) об'єктів? Це важлива складова(аспект)
первинного інформаційного потоку. Дійсно, складно уявити собі будь-яку розмову
про об'єкти без порівняння
об'єктів між собою, без згадування взаємозв'язку або взаємного
розташування в
просторі чи в часі. Слово "система" - одне з найбільш вживаних у багатьох мовах
цивілізованих країн, а в науці воно означає сукупність елементів (об'єктів),
що взаємодіють за допомогою прямих та зворотних зв'язків для досягнення
поставленої мети [1]. Для декого з нас є важливими структура, схема, ефективність, сукупність, класифікація,
облік, статистика будь-чого, часто нас цікавлять порядок та правильність чогось, адекватність, справедливість,
ієрархія, в деяких випадках визначними є погляди чи концепція тощо, -
усе це інформація про відношення між деякими
об'єктами чи групами. Семантику (сенс) відносної складової інформаційного
потоку (аспекту) про об'єкти можна узагальнити терміном "система"; то же
сенс мають цілий ряд інших слів та виразів [6]. В літературі зустрічаються й
інші найменування цього аспекту: інтровертна логіка або
структурна логіка.
Для інформаційного аспекту "система"("структурна логіка ")
використовуються два
позначення: символічне - незаштрихований (білий) квадратик 
та літерне - латинські літери L та l.
Розглянемо просторову складову інформаційного потоку. Вона тісно
пов'язана з об'єктами, оскільки
"вираховується" на основі інформації про об'єкти (див.мал. - процесор 1). То що ж
є для нас простір і чим цікаві для нас його властивості? Вище ми говорили: об'єкти -
це речовина, обмежена формою. Будь-яке обмеження є насильство -
стверджували теоретики анархії. Отже те, що є між об'єктами (та й у самих об'єктах - внутрішній простір) - результат
якогось насильства над речовиною. Що таке простір кімнати? Це те, що обмежене стінами,
підлогою та стелею. А для чого нам кімната? Щоб захищати нас від негоди
та інших неприємностей. Те ж саме - простір костюма чи пальто. Що значить
вразити, вбити? Це значить силовою дією - кулею чи ножиком проникнути в простір,
що займає тіло. Що таке бронежилет? Засіб захисту від такого нападу.
Виходить, що суттєвими властивостями простору є деякі силові характеристики.
Психологи давно встановили, що все живе
має власний простір безпеки - це деяка зона, межа якої визначає
загрозливу ситуацію, якщо хтось чи щось її перетинає. Для людини простір безпеки
має форму, схожу на кардиоїду; спереду відстань від тіла до межі зони
приблизно дорівнює довжині рук, а ззаду - може змінюватися у різних людей
від метру до десятка метрів. Над головою межа розташована десь на висоті метр-півтора. Психологічний простір безпеки -
дуже важливий атрибут людини. Чому ми стомлюємося від довготривалої подорожі у
переповненому транспорті? Не тільки тому, що часто стоїмо, але, переважно тому, що в нашому
просторі безпеки штовхаються десяток абсолютно чужих людей. Чому погано жити в квартирі, де висота
стелі два двадцять - два п'ятдесят? Тому, що низька стеля "тисне" - деформує
наш простір безпеки. Цей психологічний феномен переноситься й на інші ситуації:
ми говоримо
"не тисни на мене!" або "увійти в довір'я", "вольові зусилля", "відстояти себе", "сила духу"
або "дати відсіч". Вольові (силові) складові сенсу мають такі поняття як наполегливість, дисципліна, подвиг, цілеспрямованість, мобілізація, твердість, стійкість, влада, примус, контроль,
володіння тощо. Таким чином, суб'єктивні властивості
простору пов'язані з деякими силовими (вольовими) характеристиками
як у зв'язку із захистом, обороною себе, так і у зв'язку з нападом, агресією
у відношенні когось. Тому семантику (сенс) інформаційної складової, що
характеризують психологічно важливі для нас властивості
простору, можна узагальнити терміном
"воля" і деталізувати цілим набором слів та мовних виразів, що
відображають силову дію або відсіч [6]. У літературі зустрічаються й інші
найменування цього аспекту: екстравертна сенсорика та
вольова сенсорика.
Для інформаційного аспекту "воля" ("вольова сенсорика")
використовуються два позначення: символічне - заштриховане (чорне) коло
 та
літерне - латинські літери F та f.
Якщо вже семантика простору для нашої психіки пов'язана із силовими характеристиками, то
відношення
просторових характеристик цілком природньо пов'язано для нас с поняттями
зручно - незручно, комфорт - дискомфорт, затишок, спокій тощо; а слово невимушеність явно містить альтернативу силі (примусу). Інші поняття містять сенсову складову
просторових співвідношень: приємність, якість, дизайн, гармонія, турбота,
відпочинок тощо. Що таке зручне взуття? Це взуття, простір якого точно
відповідає нозі. Чому м'які меблі асоціюються з поняттям "комфорт"?
Тому, що вони приймають форму (простір) нашого тіла і деформуючи зусилля
мінімальні. А от із табуреткою поняття комфорт якось не асоціюються - вона деформує наше тіло.
Коли ми говоримо:
"в цьому костюмі мені зручно" ми "за замовченням" визначаємо
співвідношення
простору свого тіла та внутрішнього простору костюма, при цьому ми констатуємо факт
існування незручних костюмів - як сказав один відомий дизайнер одягу: "...проблема
відносин одягу та тіла". Узагальнюючи психологічний сенс
просторових співвідношень можна визначити семантику відповідного інформаційного аспекту
поняттям "комфорт", враховуючи також і альтернативу - дискомфорт, а також
цілий ряд інших слів, понять та мовних виразів, що вживаються у такому ж сенсі [6].
Зустрічаються й інші найменування цього аспекту: інтровертна сенсорика та
сенсорика відчуттів.
Для інформаційного аспекту "комфорт" ("сенсорика відчуттів")
використовуються два позначення: символічне - незаштриховане (біле) коло
 та
літерне - латинські літери S та s.
Світ навколо нас сповнений енергії. Проте наше сприйняття енергії носить
подвійний характер. З одного боку, живий організм потребує енергії і тому
сприймає енергію безпосередньо (біологія - метаболізм); шкільний підручник фізики
пояснює: "... щоб жити та працювати, ми відновлюємо запаси своєї енергії за
рахунок харчування". З іншого боку для психіки, як керуючого (того, що приймає
рішення) органу в системі "психіка - організм" важливою є інформація про енергію, а
точніше - інформація про енергетичний стан об'єктів та простору навколо нас. З
точки зору інформаційного підходу нам, загалом, байдуже, яка саме енергія
мається на увазі. Адже говоримо ми:
"енергійна людина", "яскрава особистість" тощо і не уточнюємо про
яку саме енергію йде мова; той же шкільний підручник фізики: "...людей,
що вміють швидко виконувати велику роботу, називають енергійними, тобто такими,
які мають багато енергії." Дивлячись на людину, на його міміку, жести, блиск
очей, інтонацію голосу ми помічаємо (зчитуємо), часто ледве вловимі, сигнали та
констатуємо деякий стан: "він збуджений", "у нього підвищений або
знижений тонус", "він закоханий" (кохання - стан). Те ж стосується
й навколишнього простору ("бурхливі обставини", "киплять пристрасті", "вирують
емоції" тощо). Енергетичний або, як кажуть між людьми, емоційний стан
дуже інформативний та часто ефективно використовується в комунікаціях: пристрасть, радість,
сум, паніка, азарт, ентузіазм, драматизм, тощо. Схоже, що природа подарувала людині розвинену міміку не випадково - міміка і, зокрема, усмішка є потужною ідентифікаційною ознакою стану людини і важливо вміти її використовувати. Семантику (сенс) інформаційної складової (аспекту) про енергію та енергетичний стан можна узагальнити терміном "емоції". Цілий ряд слів та словосполучень має явно "енергетичний" характер (див. вище); в той же час, є багато слів які, на перший погляд, ніяк не стосуються енергетики (напр., натхнення, настрій, романтика, страх, тривога, депресія, сум, горе тощо), однак, якщо замислитися над їх сенсом, стає зрозуміло, що вони несуть інформацію про деякий стан
об'єктів, предметів, простору та інш. [6]. У літературі зустрічаються й інші найменування цього
аспекту: екстравертна етика та етика емоцій.
Для інформаційного аспекту "емоції"("етика емоцій ")
використовуються два позначення: символічне - заштрихований (чорний) куточок
 та
літерне - латинські літери E та e.
настрій, натхнення, радість чи сум - це деякий стан... З життя ми знаємо, що настрій буває різним, радість буває маленькою, а сум - вселенський. Мова йде про співвідношення енергетичних станів - така інформація часто визначає сам характер комунікації. Дійсно, якщо ви кажете: "він погана людина", то
тим самим ви констатуєте приблизно наступне: при спілкуванні з ним мій емоційний (енергетичний) стан (настрій) знижується; отже є якийсь нормальний стан, відносно якого настрій може бути і поганим, і гарним. Крім того, виявляється ви мимоволі порівнюєте - є люди, спілкування з якими піднімає ваш стан - про таких людей ви скажете, що це гарні, симпатичні, добрі, терпимі, делікатні, чемні, етичні тощо люди, в той час як інші - погані, чварні, антипатичні, недобрі, нетерпимі, ненадійні, жорстокі тощо люди. Певні відносини іноді визначаються як любов (кохання). Семантику (сенс) інформаційної складової (аспекту), який містить інформацію про співвідношення енергетичних станів можна позначити терміном "відносини". Такі слова, як ненависть, мораль та ряд інших [6] теж за сенсом містять інформацію про співвідношення якихось станів. В літературі зустрічаються й інші найменування цього
аспекту: інтровертна етика та етика стосунків.
Для інформаційного аспекту "відносини"("етика стосунків")
використовуються два позначення: символічне - незаштрихований (білий) куточок
 та літерне - латинські літери R та r.
Про час ми часто та багато говоримо, щодо часу ми хвилюємося. Проте, як це не дивно,
існує багато слів та словосполучень, які, з першого погляду, не мають відношення до часу
проте відображають його суть. Вище ми говорили, що суб'єктивно час - це зміна реалій навколишнього світу - об'єктів, простору, енергетичного стану. Чим же цінна для нас суть часу?.. Ну, скажімо, ви поспішаєте на побачення біля фонтану на площі саме о шостій... А
чому о шостій? Чому не можна прийти о дев'ятій? А тому, що партнер піде і побачення не буде... Ну то й що?.. А те, що ви не отримаєте цінну інформацію або не з'ясуєте важливе для вас питання: "любить чи не любить?.." Отже, що в цьому прикладі важливо - час чи інформація? Звичайно, інформація!.. А що інформація? Отримана інформація може суттєво змінити ваші справи, стимулювати започаткування,
вам можуть відкритися нові або закритися старі можливості, ви можете знайти у партнера неочікувані здібності або таланти,
не кажучи вже про ті перспективи та ідеї, які можуть проявитися, якщо ваша проникливість вас не обманула та підтвердила здогадку про те, що виявивши до партнера чуйність, уважність, м'якість, ви можете зробити вірогідність "любить" більшою, ніж "не любить"... То що ж,
зрештою, значить для вас час "о шостій вечора"? Зміни, нові можливості, здібності, потенціал, які можуть виявитися!.. Або інший приклад: вам треба перенести холодильник с першого поверху на п'ятий, а ліфт не працює; кого ви запросите допомогти - худорлявого "ботаніка" чи міцного культуриста? Звичайно, хлопця з біцепсами!.. А чому? Та тому, що він здатний впоратися з таким завданням. А що
значить "здатний"? А це значить, що, дивлячись на нього зараз, коли він начебто ще нічого не робить, ви здогадуєтеся про такі його параметри, потенційні можливості, які зроблять можливим перенести холодильник (змінити положення об'єкта), коли до цього дійде справа... Проблема здібностей, можливостей, яка на перший погляд не має відношення до часу, виявилася пов'язаною з часом, а точніше, з
тим, що стоїть для нас за часом - змінами об'єктів, простору та енергетичного стану. Хай пробачить мені читач такі красномовні мудрування - адже їхня мета: показати на деяких простих прикладах суть цього важливого аспекту. Семантику (сенс) інформаційної складової (аспекту),
що несе для психіки інформацію про можливості, здібності (потенційні чи фактичні) реалій
навколишнього світу більш точно передає термін
"можливості". Виділені курсивом в тексті даного абзацу слова, а також ряд
інших часто використовуваних слів та словосполучень в інформаційному відношенні несуть
те ж саме сенсове навантаження [6]. У літературі зустрічаються й інші найменування
цього аспекту: екстравертна інтуїція та
інтуїція можливостей.
Для інформаційного аспекту "можливості "("інтуїція можливостей")
використовуються два позначення: символічне - заштрихований (чорний) трикутник
 та
літерне - латинські літери I та i.
Можливості, здібності, талант усім цим можна скористатися, а можна й не
скористатися... Та й можливість відрізняється від можливості, не кажучи вже про
здібності й таланти... Отже, співвідношення можливостей - інформація
важлива та потрібна, особливо, для прогнозування. У наведених вище прикладах
побачення, що відбулося, - реалізована можливість освідчитися в коханні (фантазія!), може
навіть зробити пропозицію (перспектива?),
отримавши при цьому згоду (результат) або відмову (катастрофа!).
Спізнився на побачення - втратив можливість - неприємна подія: усе в минулому...
Поки ваш помічник тягне холодильник на п'ятий поверх, ви йдете
поруч та примовляєте: "Дивись, не впусти!..", а про себе прогнозуєте: "Донесе
чи не донесе?.." А що буде, якщо впустить? Трагедія - була
можливість (холодильник був здатний) зберігати продукти та й немає можливості...
А як же ваш прогноз? Ви порівнювали можливість (вірогідність) "донесе" з можливістю (вірогідністю) "не донесе" і, на жаль, інформація про це співвідношення виявилася помилковою - не доніс... Отже, співвідношення можливостей, пов'язане зі змінами реалій світу, суб'єктивно сприймається як подія позитивна чи негативна. "... Домовимося називати словом "подія" будь-який стан речей, що виникає в часі та після певного проміжку часу зникає, відходить у минуле "(Лоський М.О. [7]). Цілий ряд інших слів та словосполучень також містить сенс співвідношення можливостей
або здібностей у зв'язку з тими чи іншими змінами об'єктів, простору чи енергетичного стану: передбачення, небезпека, спалах думки, скепсис, тепер, тоді, уява, рівновага, безвихідь тощо. [6]. Семантику (сенс) інформаційної складової (аспекту), що несе для психіки інформацію про співвідношення можливостей, здібностей (потенційних чи фактичних) реалій навколишнього світу найточніше передає термін "події". У літературі зустрічаються й інші назви цього аспекту: інтровертна інтуїція або інтуїція часу.
Для інформаційного аспекту "події" ("інтуїція часу") використовують два позначення: символічне - незаштрихований (білий) трикутник  та
літерне - латинські літери T та t.
Хоч простота приятніша людині,
Проте складне доступніше їй...
Б.Пастернак
"Про аспекти можна говорити без кінця..." - сказав один з авторів соціонічної літератури - і це правда, "... тому, що цей простий апарат дозволяє побачити та зрозуміти дуже багато нового та цікавого" - продовжив він, і тут неправда! Ні, побачити та зрозуміти багато нового й цікавого тільки
аспекти й дозволяють, але називати цей апарат ... простим (?!!), претендуючи при цьому на знання соціоніки, аж ніяк не можна! Викладене вище дуже спрощене
обґрунтування (скоріш пояснення!) структури та семантики аспектів, мабуть, не задовольнить читача, в першу чергу, саме складністю. І справа навіть не в тому, що автор даної роботи, хоч і намагався та не зумів... Справа у складності навколишнього світу,
яку (цю складність!) людині доводиться долати, використовуючи складний та
багатозначний комунікант - природну мову (термін інформатики), та ще більш
суперечливу "мову тіла" (жести, міміка, поведінка тощо). І нічого не поробиш:
доводиться "продиратися" крізь цю складність - інших способів взаємодії у людини
немає - вторинний інформаційний потік (реакція на дію) має таку ж саму структура та
використовує той самий комунікант. А це призводить до того, що перша та головна процедура соціоніки -
ідентифікація ТІМ психіки - вимагає уміння виділяти інформаційні аспекти, бачити структуру
потоку в процесі взаємодії з людиною, тому що тільки вона - структура потоку -
дозволяє судити про модель, тобто про ТІМ психіки. І навчитися цьому можна, лише
розібравшись у викладеній вище структурі інформаційного потоку суб'єктивної взаємодії психіки з навколишнім світом,
та ще напрацювавши навички виділення аспектів та відповідних їм психічних функцій в
процесі "невимушеної розмови" з партнером, аналізу текстів або спостереження.
Щоб читач повірив сказаному вище та хоча б приблизно переконався в реальності та правомірності
викладеної вище концепції, нарешті зрозумів би, що "не святі горщики ліплять" і
що в аспектах все ж таки можна розібратися, спробуємо проілюструвати деякі аспекти
справжніми висловлюваннями реальних людей. Не будемо в даному випадку
ідентифікувати ТІМ психіки та "прив'язувати" аспекти до психічних функцій моделі... Наша
мета зараз - показати, як можуть виглядати аспекти в реальних фразах. Приклади
не претендують на вичерпну повноту та однозначність - в процесі ідентифікації
практично жодне з висловлювань не залишається без верифікації. І все ж таки...
"Порядок - силою "/німецька ідеологія/ -
- тут усе досить "прозоро": порядок - це явно співвідношення
якихось
об'єктів або чогось подібного - аспект "система" ("структурна логіка",
, L); сила - аспект "воля" ("вольова сенсорика",
, F).
"Справжній політик міняє не погляди, а реальність" /
колишній віце-президент Росії А. Руцькой / -
- тут погляди - якась система принципів, світоглядних критеріїв та позицій -
очевидно, це аспект "система" ("структурна логіка",
, L); а якщо погляди не відповідають реальності?.. - тим гірше для реальності! - міняти
її треба, а оскільки реальності навряд чи подобається, коли її міняють, скоріш
за все доведеться це робити вольовими методами - аспект "воля" ("вольова сенсорика",
, F).
"Зовнішня політика має обслуговувати внутрішні потреби країни" / політичний коментар Українського радіо / -
- зовнішня політика - це відносини з іншими країнами і все, що сказано
вище стосовно семантики відношень стану тут має місце - схоже, це аспект "відносини" ("етика стосунків",
, R); а що значить "обслуговувати
внутрішні потреби країни"? - очевидно, боронити, захищати інтереси, досягати чогось, що
треба країні (а для чого ж ще зовнішня політика?!) - за сенсом це аспект "воля" ("вольова сенсорика",
, F).
"Потяг до малих груп, тихе, інтимне спілкування в обмеженому колі
близьких по духу людей, неагресивний відсіч недоброзичливим особам - це нормально,
це зараз має місце в Україні..." / відомий український
суспільно-політичний діяч / -
- тут явно проглядається добре розуміння відносин, прагнення уникнути
поганих відносин із зовнішнім оточенням у якесь захищене, своє
коло і, тим самим, пасивно боронити себе та своїх близьких - дуже схоже
за сенсом на аспекти "відносини" ("етика стосунків",
, R) та "воля" ("вольова сенсорика",
, F).
"Головне в житті - мати можливість робити те, що хочеш" / Ані Жирардо, французька кіноактриса / -
- мати можливість... - тут усе ясно - аспект "можливості" ("інтуїція можливостей", , I) сенс же головного в житті, очевидно, є у впевненому розумінні співвідношень (головне -
другорядне) певних цінностей, реалізація своєї уяви про своє положення в структурі, в системі
світобудови - за сенсом це аспект "система" ("структурна логіка", , L).
"Запитай у нього: "котра година?.." - і він прочитає тобі лекцію про
суть часу..." / розмова в тролейбусі / -
- з такої образної характеристики видно, що людина, про якого йде мова,
мабуть, добре розбирається в деяких світоглядних основах, життєвих принципах, структурі взаємних
відносин і йому чомусь треба (або це гіпербола) пов'язати питання з
чимось важливим з його точки зору, вписати в систему - це схоже на аспект "система" ("структурна логіка", ,
L); і оцей ерудит не знайшов іншої
можливості як "прочитати лекцію" - аспект "можливості" ("інтуїція можливостей",
, I).
Література
1. Ермак В.Д. Системы. Системные принципы. Системный подход.// Социон,
видавн. "Место встречи ", Київ, 1995 г., №2, 3, 4.
2. Ермак В.Д. Информационные модели в процессах взаимодействия оператора и средств отображения информации больших систем управления. - Общая теория систем та интеграция знаний: Матеріали семінару /МДНТП
ім.Ф.Е.Дзержинського. - М., 1968. - с.4 - 5.
3. Ермак В.Д. Структура и функционирование психики человека с системной точки зрения. // Соционика, ментология и психология личности, МІС, 1996 р., № 3, стор.72 - 79.
4. Ермак В.Д. К проблеме анализа системных взаимодействий. // Вопросы специальной радиоэлектроники, МРП СССР. 1978. сер.1, т.3, №10.
5. Аугустинавичюте А. Комментарий к типологии Юнга та введение в информационный метаболизм. Журн. "Соционика, ментология и психология личности". МИС, № 2, 1995 р., с. 11-17.
6. Ермак В.Д. Словарь аспектов информационного потока взаимодействия психики с окружающим миром. // Соционика, ментология и психология личности, МИС, 1997 р., №1,2,3.
7. Лосский Н.О. Чувственная, интеллектуальная та мистическая интуиция. - Сост. Поляков А.П. - М.: "Республика", 1995 р. - 400 с. - (Мыслители ХХ века).
8. Аугустинивичюте А. О дуальной природе человека. // Соционика, ментология та психология личности, МИС, 1996 р., №1, с.5 - 18.
Єрмак В.Д., 1991 р.
Докладніше цей матеріал викладено в книзі: Ермак
В.Д. Как научиться понимать людей. Соционика
- новый метод познания человека / В.Д.Ермак
- М.: ООО "Астрель": ООО "Издательство АСТ",
2003. - 523, [5] с.: ил. серия (Ты та твой тип).
|
