Аушра Аугустинавічюте

Дуальна природа людини

До змісту

Г. Інтуїтивні екстраверти та сенсорні інтроверти

Перша діада:

інтуїтивно-логічний екстраверт
сенсорно-етичний інтроверт

Інтуїтивно-логічний екстраверт (Дон Кіхот), як і всі інші екстраверти, не любить надмірної уваги з боку інших осіб, якщо воно перевищує його власну ініціативу. Друзів обирає сам. Не любить ані надто поступливих, які здаються йому невизначеними, ані тих, хто користується поступками інших. Але, як правило, поступається, а не наступає. Є дуже поганим тактиком. Не тільки не вміє встановлювати з людьми потрібну дистанцію, але й не розуміє, якою вона має бути. Не вміє сердитися, упиратися, відстоювати свої інтереси. Тому тих, хто намагається його використовувати не заради якоїсь нової, вартої, цікавої справи, що є його пристрастю, а заради чиїхось особистих, "егоїстичних" інтересів, намагається прямо розсердити. Тому часто славиться кепським характером.

Поступатися та робити послуги не любить. Але те, що робить для справи, навіть коли робить за інших, поступкою не вважає. "За інших" не є "для інших". Почуття для нього - табу, від них треба бігти. Має бути упевненим, що будь-який вчинок є результат логічного об'єктивного, а не суб'єктивного етичного міркування.

Інтуїтивно-логічний екстраверт бачить об'єктивні можливості партнера, але не його почуття. Є виключно чуйним там, де необережність може послабити життєву активність іншої людини. Любить упертих, які дуже добре знають, чого вони хочуть, та разом із тим - веселих, теплих, спокійних сенсорних інтровертів. Він людина слова, яка виконує все, що пообіцяла, навіть якщо це стає невигідним. Його пристрасть - створення умов для життєвої активності інших. Підтримує активність всіх людей, підтримує, керуючись своєрідним відчуттям об'єктивного боргу, а не емоціями. Апеляції до почуття боргу, як і на будь-яке інше почуття, виводить його з рівноваги, примушує захищатися та бунтувати. Стосунки з ним псуються одразу після натяку не необхідність виконати борг, хоча до цього він міг би зробити значно більше, ніж це відповідає здоровому глузду та нормальній практичності. Інтуїтивно-логічний екстраверт ніколи нікому не докоряє. Дорікнути - це значить признатися у почутті, а це для нього нестерпно. Йому здається, що у людини немає права на докори. Докорів на свою адресу боїться, як і будь-яких інших ознак агресивності, стикнувшись із якими вкрай лютує. Він і так вже використовує багато енергії на придушування своїх почуттів. На виклик, тобто на будь-який докір, найчастіше відповідає так: "Якщо так, значить я тут не потрібен" та йде, грюкнувши дверима. Але такого неконтрольованого стану боїться, намагається уникати. Однією з причин своєрідного бажання перестаратися у будь-якій діяльності є бажання уникнути випадкових натяків на борг, а тим самим і на втрату контролю над своїми стосунками з людьми.

В еротичних почуттях дуже стриманий. Все ускладнюється екстраверсією, яка не дозволяє піддаватися волі та ініціативі іншого. Засекречені почуття дозрівають тяжко. Довго сумнівається, порівнює, обдумує. Іноді потрібні рік чи два лише для того, щоб самому собі, не сумніваючись, сказати "люблю" Ще важче показати це іншому, тому, якщо тільки можна, почуття намагаються позбутися, щоб в очах іншого не показатися смішним, слабким, залежним та нікчемним. У почуттях партнера та його емоційних установках анітрохи не розбирається. Припустивши, після того, як він це собі пояснить, що почуття - це продукт власної уяви, в пам'яті спливає багато доказів симпатії коханого. Але тільки-но він цьому зрадіє, оскільки вирішить, що боротися з собою - марно, як пам'ять видає йому таку ж саму кількість протилежних доказів. Кохання - непідвласний ураган, що вирує у психіці. На розмову про почуття наважується лише тоді, коли розуміє, що вони переросли у хронічну хворобу, від якої слід вилікуватися. Цікаво, що не може їх позбутися, поки немає впевненості (і лише до тих пір, поки її немає) у взаємному почутті. Душевна рівновага відновлюється, тільки-но зникає двозначність, тобто коли об'єкт ясно відмовляється від його симпатій або приймає їх. Інтуїтивно-логічний екстраверт через кохання ніколи не конкурує. Якщо знаходиться особа, яку він вважає більш гідною уваги друга, він поступається без болючого жалю, адже намагається усе своє життя підпорядкувати логіці. Але якщо об'єкт кохання через деякий час повертається, то нічого окрім вдячності не відчуває. Усі інтуїтивні екстраверти в побути неуважні, їм важко у побуті, якщо вони живуть на самоті, навколо них панує хаос, перед яким вони відчувають себе безпорадними. Вони про цю свою слабкість знають, як і те, що іншими вони бути не можуть, тому їх стомлює увага інших. В якості партнера їм підходить лише дружній, постійно добре та оптимістично налаштований сенсорно-етичний інтроверт (Дюма-батько).

Інтуїтивно-логічний екстраверт не говорить "я тебе кохаю". Він із задоволенням зрікся б своїх почуттів, як нікому не потрібної слабкості, але добре бачить, що це йому шкодить. Тому його внутрішньому настрою, про який він зазвичай мовчить, найбільше відповідають слова: "Ти мене погубиш". Коли відчуває, що стоїть на межі прірви, і його особистості загрожує повна катастрофа, говорить: "ти мені потрібен" і, щоб не обманути в чомусь іншого, відкриває йому очі на всі свої недоліки, щоб той не купував кота у мішку. "Мені треба" звучить переконливо лише для вуха сенсорно-етичного інтроверта, якому своїх емоцій цілком вистачає, ці слова - найкраща з усіх можливих оцінок його особистості. Для того, кому своїх емоцій не вистачає, ці слова прозвучали б сухо та непереконливо, і навіть образили б.

Сенсорно-етичний інтроверт є гедоністом більше від усіх інших і тому виключно добре відчуває реальність свого фізичного існування. Оскільки кожен про інших судить по собі, він гадає, що й інші відчувають так само. Тому дуже шанують комфорт інших людей, є уважним та турботливим, коли симпатизує їм. Найменше, що робить цей тип - не обтяжує собою інших. Він не може ані просити, ані вимагати послуги, усі свої потреби намагається задовольнити своїми силами. Те, що сенсорний інтроверт настільки потрібен інтуїтивному інтроверту, можна назвати особливою чуйністю та тонкістю, увагою до фізичного "я" іншого. Зберігаючи світ своїх почуттів, оберігає від інших. Сенсорно-етичний інтроверт - добрий тактик. У повсякденному житті вміє боронити свій суверенітет, тобто потрібну йому дистанцію від людей і не зіпсувати стосунків, що якраз і не виходить у інтуїтивно-логічного екстраверта. Крім того, сенсорний інтроверт має свій динамічний ритм життя, якого не вистачає іншому, і без якого той відчуває себе як плющ без опори.

Сенсорно-етичний інтроверт дуже добре відчуває себе у світі почуттів та емоцій. Добре бачить почуття інших. Легко розрізняє, хто кого любить та кохає. Це тип художника, який оцінює життя в усіх його різновидах. Любить красу та гармонію. Творить їх. Якщо щось робить, то робить з почуттям та смаком. На кожен об'єкт праці дивиться як на витвір мистецтва, який має дивувати інших та самого себе, навіть якщо це звичайний обід. У коханні він теж художник. Якщо об'єкт кохання недостатньо уважний, уміє порівняно легко піти, замінити його іншим. Ці свої бажання добре знає та відповідальність за них не перекладає на партнера. Якраз те, що найбільш потрібно інтуїтивно-логічному екстраверту, який сам із власної ініціативи ані повірити в почуття, ані відмовитися від них не вміє.

Друга діада:

інтуїтивно-етичний екстраверт
сенсорно-логічний інтроверт

Інтуїтивно-етичний екстраверт (Гекслі) своїх почуттів аніскільки не соромиться. Але, як і всі інтуїтивні, намагається обійти фізичне бажання. Його розмови про кохання та страждання, гарячі погляди та спокусливі усмішки. Але його залицяння невпевнені, більш захоплюючі, спокушаючі та запитуючі, ніж такі, що дають та вимагають. Поцілунки безтілесні, наче доторки метелика. Далі цього з власної ініціативи йти не може, та й не вміє, його бажання за відсутності партнера стає невизначеним. Звідси як страх потрапити у залежність від іншого, так і страх здатися недосвідченим або грубим в пестощах.

Найбільше задоволення для всіх інтуїтивних екстравертів, як етичних, так і логічних, - знайти вихід з положення, яке іншим людям здається безвихідним. Вони дуже часто живуть, розв'язуючи їм самим абсолютно непотрібні задачі. Для інтуїтивно-етичного екстраверта, особливо досяжне розв'язання емоційних ситуацій. Завдяки розумінню душевної структури людей вони знають, як зробити приємне і не можуть утриматися від цього. Тому користуються великим успіхом у осіб протилежної статі. Через що - приймаючи до уваги, що своєю увагою вони намагаються ощасливити кожного, - доволі часто мають репутацію несерйозних людей отримують прізвисько донжуана. Давно встановлено, що так звані донжуани ніби люблять жінок, користуються у них великим успіхом, та разом із тим бояться інтимності, що в останній момент "розчаруються" у своїх коханих. Деякі психотерапевти пояснюють це їхньою сексуальною холодністю, інші - тим, що вони в кожній жінці намагаються знайти свою мати, треті тим, що їх потрібна перемога лише перед іншими чоловіками, оскільки скидається в очі, що більше уваги приділяється жінкам, які мають чоловіка або коханого. Але вся справа, як видно, в тому, що привернути увагу заміжньої - більш складна і тому більш цікава задача.

Отже, інтуїтивно-етичний екстраверт у своїх почуттях досить нестійкий через свою неспокійну вдачу, яка керується екстраверсією та умінням привернути до себе людей. У європейській культурі його сексуальна стриманість плюс запальні почуття дуже імпонує жінкам. Їм близька та зрозуміла емоційна сміливість, ініціативність Дон Жуана та разом із тим його "безпечність", яку кожна вгадує заздалегідь. Крім того, в умовах двох рівнів духовних культур: "вищою" - чоловічою та "нижчою" - жіночою - жінкам дуже лестила увага чоловіка не до її тіла, а до духовного життя.

Для його психіки фізична ідентифікація - відмова від контролю за ситуацією, повне вирівнювання себе з партнером, здача позицій. У результаті часто біжать і від фізичної, і від психічної ідентифікації, але важко відмовитися від розв'язання "складних ситуацій". Йому потрібна пряма, закрита жінка, але така, яка у своєму фізичному бажанні та діловому мисленню повністю довіряє, тобто сенсорно-логічний інтроверт (Габен). Якщо зустрічає її надто пізно, поки індивід ще може відмовитися від своєї емоційної влади над усіма і сексуальної свободи від усіх, то закінчуються мандри Дон Жуана. Тоді говорять: "І хто б міг подумати, що він колись стане серйозним".

Сенсорно логічний інтроверт (Габен) чудово почуває себе як на лоні природи, так і в побуті. Якщо йому щось потрібно, вміє зробити все без порад з іншими. Певна послідовність у схильності турбуватися про свій комфорт. Рухи спокійні, точні, абсолютно економні. З боку складається враження, що результат їхньої праці завжди більший від витрачених ним зусиль, ніби частина рухів прихована від очей спостерігача. Уміння взяти з оточення те, що воно може дати, не вимагаючи того, чого немає. Усім сенсорним екстравертам притаманна риса не показувати на своєму обличчі своїх справжніх переживань і таким чином не давати співрозмовникові інформації про свій внутрішній світ. Сенсорно-логічний інтроверт майже завжди однаково холодний та загадковий, етичний - теплий, турботливий, усміхнений. Якщо інтуїтивно-етичний екстраверт боїться показати свої почуття, освідчитися в них, то сенсорно-логічний інтроверт боїться показати емоції і всіма способами уникає дій, що продиктовані емоціями.

У своїх мріях сенсорно-логічний інтроверт виношує образ ідеального партнера, який найбільше схожий на інтуїтивно-етичного екстраверта. Студентка Еля так описує рицаря своєї мрії: "Гарний, елегантний, але не чепурун, на свою зовнішність і не звертає уваги. Рухи невизначені, їм не вистачає точності, навіть трохи незграбні. З великими одухотвореними, здивованими очима. Не знає страху, сповнений добрих побажань, поривів та рішучості. У будь-який час може все кинути заради якоїсь великої ідеї. Хочу бути його другом, помічником та коханою" Це щось схоже на безстрашного мушкетера чи морського капітана з казки.

До змісту