Типові помилки соціоніків-початківців

"... З превеликим жалем ухожу з вашого сайту. Дуже прошу вас наостанок виконати моє прохання. Частіше рекомендуйте тим людям, що розмістили тут свої анкети, читати розділ "Основні помилки соціоніків-початківців", особливо пункт 7. В моєму випадку трагічно те, що соціоніка нас познайомила (це дійсно була моя дуалка), але вона ж і зруйнувала наші стосунки. Радий, що хоч ви розумієте, що людина - це не статуя з табличкою, на якій написано "Штірліц". Моя подруга настільки почала оцінювати всі мої вчинки з точки зору соціоніки, що, якщо раптом моя поведінка чи думки починали хоча б на йоту відрізнятися від класично описаного типу, це розцінювалося як зрада..., далі й писати не можу, лише сльози..."

1. Не можна всіх людей загнати в межі 16 типів, оскільки кожна людина індивідуальна.

Соціонічний тип - це своєрідний незмінний з часом "скелет психіки", на який накладаються виховання, освіта, вплив оточення та багато інших факторів, завдяки яким кожна людина стає неповторною особистістю. Фізично всі люди теж відрізняються один від одного, однак, ми можемо класифікувати їх як чоловіків та жінок, високих та низьких тощо.

2. Протягом життя характер людини може змінитися.

Соціонічний тип не змінюється з часом, людина може розвиватися чи деградувати, але в межах свого соціотипу. Ніколи людина ростом 160 см не стане двохметровим велетнем, як би вона не намагалася, проте вона може наростити м'язи, погладшати чи схуднути.

3. Я не можу визначити, хто я - логік чи етик, екстраверт чи інтроверт, мені властиво й те, й інше.

Уявіть собі, що на питання "Ви чоловік чи жінка" ви дасте подібну відповідь. Звичайно, багато людей можуть не відповідати класичним гендерним стереотипам, але фізично вони не перестають бути чоловіками або жінками. У кожної людини домінує одна з ознак: етика чи логіка, сенсорика чи інтуїція тощо, треба розібратися, що вам більш властиво та природньо.
Крім того, намагаючись визначити свій тип та оцінюючи себе, часто люди приймають бажане за дійсне та приписуються собі не властиві їм ознаки. Точно визначити ваш соціонічний тип можуть лише досвідчені соціоніки.

4. Мені не подобаються мої дуали.

Можливі варіанти:

1. Ви невірно визначили свій тип.

2. Ви невірно визначили тип так званого дуала.

3. Ви не звикли до дуальних відносин. Це особливо характерно для тих людей, які ніколи не спілкувалися зі своїми дуалами. Крім того, стосунки з дуалом, як і всі інші стосунки повинні скластися, людям треба притертися один до одного, пристосуватися до чужих звичок. Наприклад, в багатьох дуальних сім'ях подружжя лише через кілька років спільного життя усвідомлюють взаємну любов та розуміння, чого вони не відчували на початку стосунків.

4. Ви вважаєте, що "дуальні відносини" - це щось невимовно приємне, надзвичай виразне, і що вони вирішать абсолютно всі ваші проблеми. З дитячого віку вибудували у своїй уяві образ вашого ідеалу. Ви надали йому певний набір яскравих ознак, що був почерпнутий з книжок, фільмів та обкладинок модних журналів :). Це зовсім не так, уявіть собі, що ви обираєте шпалери для своєї кімнати, в магазині вас приваблюють яскраві, виразні барви, проте якщо ви оберете такі шпалери, вони дуже швидко почнуть вас дратувати. Тому завжди рекомендують обирати шпалери м'яких барв, навіть через багато років вони складатимуть на вас приємне враження. І ваш дуал, як ці шпалери, з першого погляду може здатися вам зовсім не привабливим. Не забувайте, що сказав Великий Фрейд: "Кінцева мета будь-якої діяльності людини - досягнення спокою".

5. Не кожен дуал вам підходить. На планеті Земля 400 000 000 ваших дуалів, усі вони відрізняються за своїм культурним розвитком, соціальним статусом тощо. Наприклад, людожер з африканського племені, дочка американського мільярдера, злодій, що відсидів кілька років, та ваш сусід (чи сусідка), що виріс в одному з вам дворі, можуть належати до одного типу, усі вони однаковим чином прийматимуть рішення з приводу різних проблем, однаковим чином мислити, але все це різні люди, і не всі вам підходять (хоча, вважаю, від дочки мільярдера ви не відмовилися б :)).

5. Я знаю кількох людей одного соціонічного типу, і вони зовсім не схожі один на одного.

Під впливом зовнішніх факторів (найближче оточення, робота, життєві ситуації) людина може набувати зовнішніх ознак, не властивих її типу, тобто психічно деформуватися. Тому люди одного типу можуть здатися вам дуже різними. Крім того, можливо, ви ще просто не зрозуміли, в чому вони мають бути схожі. Часто соціоніки-початківці намагаються знайти спільне між представниками одного типу за їх фізичними ознаками: наприклад форма обличчя. Соціонічний тип - це лише спосіб сприйняття, обробки та видачі інформації. Коли ви поспілкуєтеся з великою кількістю людей одного типу, ви зрозумієте це.

6. Не обов'язково обирати собі в пару дуала, підійде людина будь-якого типу, оскільки я знатиму його та свої сильні й слабкі функції та завжди зможу підлаштуватися.

А чи варто присилувати себе, ламати свій характер, якщо з дуалом можна поводитися легко та природньо?

Звичайно, якщо коло вашого спілкування вже склалося і життя звело вас із зовсім не підходящими людьми (колеги, керівництво), або якщо ви вирішили свою долю до того, як познайомилися із соціонікою, то що поробиш, треба підлаштовуватися й не доводити спілкування до конфлікту: не тиснути на слабкі місця партнера і не вимагати від нього активності по тих функціях, що не входять до його творчого блоку ЕГО. Але якщо серце ваше вільне, шукайте дуала і не йдіть на поводу у раптової пристрасті до непідходящої людини, пристрасть обов'язково мине, а людина, та пов'язані з ним проблеми залишаться.

7. Знаючи тип людини, я із 100%-ю точністю можу спрогнозувати її поведінку у будь-якій ситуації.

Дехто, захопившись соціонікою, намагається пояснити все на світі з точки зору соціоніки. Світ живе згідно тисячі законів, від закону Архімеда до закону Кірхгофа тощо. І закони соціоніки займають лише мізерну частину в їх числі, відповідаючи лише за сприйняття, обробку та видачу інформації людиною. А соціонічний тип людини - це лише один з багатьох факторів, що впливають на його поведінку.

Багато соціоніків намагаються описати законами соціоніки якісь явища, які зовсім не залежать від цих законів. Не отримавши, звичайно, підтвердження вони розчаровуються у соціоніці або намагаються винайти нові "соціонічні закони".

Якби поведінка людини описувалася лише (або переважно) законами соціоніки, люди одного типу були б дуже схожі між собою, чого ми не спостерігаємо.
Соціоніка займає своє, відведене їй місце!

8. Ніяк не можу визначити свій підтип.

Розслабтеся, підтипів не існує.

З часів Аушри соціоніка пішла далеко вперед, тож роботи Аушри залишилися краплею у морі соціоніки. Багато соціоніків так захопилися, що своїми теоріями спростували основні постулати Аушри (див. попередній пункт).

АЛЕ, реально соціоніка майже не просунулася. Жодних серйозних досліджень не проводилося. Усі теорії, які висувають соціоніки, - це їх особиста фантазія, підтверджена констатацією абстрактних фактів. І оскільки кожна теорія суперечить іншій, існує багато соціонічних шкіл, що ворогують між собою.

Чому з'явилася теорія про підтипи. Аушра виділила 16 соціонічних типів. Але оскільки представники одного типу помітно відрізняються один від одного, вирішили підвести під це теоретичну базу, чим спростували основну ідею Аушри: людина може працювати на різних функціях, але тільки одна з них - домінуюча. Як можна казати "посилена етика..., посилена інтуїція,...", якщо все це базується лише на абстрактному розумінні фактів, якщо не існує методик точного визначення соціонічного типу взагалі.

Є інший підхід до підтипів, коли говорять "підтип Максима", або "напрацьований Гамлет". Коли людина виховувалася в недуальній родині або займається не підходящою для неї діяльністю, вона напрацьовує в собі якості (комунікативну модель), відповідно, характерну для типів батьків, або типів людей з її оточення, або якості, характерні для цієї діяльності.

Дуже часто люди поважного віку своєю поведінкою дуже схожі на певний тип, але коли розбираєшся глибше та з'ясовуєш, що представляла собою людина в дитинстві, виявляється, що вона належить до зовсім іншого типу. З точки зору теорії, вона може перебувати на різних рівнях своєї свідомості "Ід", "Супер-его". Знання напрацьованого типу потрібне для точного встановлення соціонічного типу.

Люди одного типу не схожі один на одного, та й не можуть бути схожими, оскільки у кожного свій життєвий шлях, своє оточення тощо. Дитина отримує свій тип від народження та перші ~20 років перебуває під впливом найчастіше одного з батьків і напрацьовує його тип. Потім людина обирає професію та напрацьовує відповідні якості, підпадає під вплив інших людей та напрацьовує їх типи. В результаті іноді дуже важко визначити тип людини, оскільки вона не схожа на жоден з описаних еталонів, і самій людині важко прийняти свій тип на прийняти свого дуала.

9. Знаючи знаки (дихотомії) типів (раціональність-ірраціональність, логіка-етика, тощо), я можу легко визначати соціонічні типи людей.

Використовуючи лише дихотомії соціонічних типів не можна точно визначити соціонічний тип людини. Наприклад, ви зустрічаєте людину, що поводиться дуже емоційно. Чи можна упевнено сказати, що вона - етичний тип? Ні, тому що в іншій ситуації вона може проявляти ознаки логіка. В кожній людині присутні всі аспекти, але в різних ситуаціях проявляють себе ті чи інші аспекти.

Наприклад, логіко-сенсорний екстраверт Штірліц у природніх обставинах проявляє свого головну функцію - ділову логіку, тобто це серйозна ділова людина. Але в інших обставинах (в компанії, стикаючись із несподіванкою) представник цього соціотипу може бути дуже емоційним, тобто проявляти свою рольову функцію - етику емоцій. У такі моменти його легко сплутати з Гамлетом. Втрачаючи над собою контроль, Штірліц проявляє свою 8, несвідому функцію - вольову сенсорику, в цей момент він може виглядати як Жуков.

Щоб точно визначити тип людини, необхідно знати моделі А всіх 16-ти соціонічних типів.

10. Читаючи повідомлення учасників соціонічного форуму, я зробив висновок, що дуальні відносини, як їх описують в книжках - це міф. Майже ніхто не має позитивного досвіду спілкування з дуалами, в основному всі пишуть тільки негативні відгуки.

Віртуальне спілкування на форумах займає величезну кількість часу. Тим, хто знайшов свою половинку (за рідкими виключеннями), просто нема коли сидіти годинами в інтернеті та розписувати, які вони щасливі та як їм добре.

Є ще психологічний момент: коли людині добре, вона намагається про це особливо не розповідати. Коли ж щось не виходить, то з'являється бажання поділитися з кимось своїми складнощами, запитати поради чи допомоги. В результаті такі люди скупчуються на форумі, діляться один з одним негативним досвідом та ще більше розчаровуються у соціоніці.

Усім, хто видаляє свою анкету, ми пропонуємо написати відгук про наш сервіс, який публікується в одній з тем форуму. Коли ви знайдете свою половинку, напишіть про це, ваш досвід буде дуже корисний.

11. Я трохи почитав соціонічну теорію та зрозумів, що самому розібратися дуже важко. Тому я вирішив пройти курс навчання у спеціалістів. На курсах мене протипували та познайомили з дуалами, з якими я не знайшов жодного порозуміння, а все, чому мене навчали, абсолютно неможливо застосувати на практиці. В результаті я зробив висновок, що вся ця ваша соціоніка - суцільне шахрайство та викачування грошей.

Ви вчилися невідомо чому невідомо у кого. Там вас протипували невідомо ким та познайомили з такими ж невідомо як протипованими "дуалами". Це не вина соціоніки. Зараз багато людей, які хочуть заробити (і заробляють) на чому завгодно, в тому числі й на соціоніці. Перш ніж піти на ті чи інші курси - зберіть про них всю інформацію, а потім приймайте рішення.

12. Я зустрічалася зі своїм дуалом кілька місяців, нам дійсно було добре та комфортно разом. Але спільне життя так і не склалося.

Дуальність - необхідна, але не достатня умова щасливого сімейного життя. Як би комфортно не було дуалам разом, якщо вони не кохають один одного, їхнє спільне життя не буде повноцінним, все одно залишиться почуття незадоволеності.

Щасливий шлюб неможливий без кохання, а дуальність допоможе вам зберегти та розвинути це кохання, перетворивши двох абсолютно різних людей на дві половинки одного цілого.

13. Завжди говорять, що дуальні відносини - єдині гарні відносини, є ще пара непоганих видів відносин, а решти слід уникати. Але ж людині для розвитку потрібна напруга, протиріччя. От у мене є кілька приятелів - ревізори, замовники, навіть знайомий конфліктер, вони не даються мені розслабитися, примушуючи розвиватися та удосконалюватися.

Та хто ж вам заважає розвиватися, спілкуючись з усіма представниками соціону? Спілкуйтеся на здоров'я.

Мова йдеться про стосунки на близькій психологічній дистанції. Про пошук супутника життя. Про створення своєї сім'ї, своєї домівки - місця, куди можна прийти відпочити та розслабитися, де можна бути самим собою, куди завжди буде притягувати, де черпатимеш сили для нових звершень. Про укладення шлюбу з метою ростити та виховувати дітей, що вимагає багато сил та енергії. А в недуальних відносинах ці сили підуть на самовідновлення від напруження та протиріч.

14. Дуальні відносини - це болото, потрапляючи в яке людина припиняє розвиток. З дуалами нудно, набагато цікавіше в інших відносинах.

Зупинка в розвитку та нудьга викликані не дуальними відносинами. Вони викликані саме небажанням людини розвиватися та робити своє життя цікавим.

Стосунки з недуалами дають своєрідний сурогат, замінник цікавого та насиченого життя - замість того, щоб створити щось нове: новий проект, книгу, картину, ремонт, отримати нові знання тощо, партнери витрачають сили на залагодження багатьох непорозумінь, що виникають між ними.

В дуальних же відносинах у людей з'являється можливість повністю розкрити свій потенціал, закладений в їхніх базових функціях, знаходячи один у одного взаємну підтримку та стимул до творчості - аби було бажання творити.

Дуали дуже різні, щоб одразу зрозуміти один одного (саме через це їм буває так складно на початку стосунків), але вся радість порозуміння відбувається у процесі спілкування. І все одного вони назавжди залишаються один для одного загадками, які можна розгадувати все життя.