Соціонічний форум

Вітаємо! Для доступу до всіх сервісів, будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.





Поділитися:
Соціонічний форум » Несерйозна соціоніка » Ужель та самая Татьяна?

 Відповісти   Створити тему   Створити опитування   Створити статтю   Підписатися   Друкувати 
Тема повністю »
Цей допис у темі »

Автор

Тема: Ужель та самая Татьяна?


Lunolikaya
"Гамлет"


Дописів: 36
Анкета
Лист

Бальзак
Я к вам пишу? Ну да, конечно!
Одна в ночи, во тьме кромешной
Гусиным перышком шуршу -
Не медлю, но и не спешу –
К чему томленья и метанья,
Коль все предрешено заранье?
И знаю я, на что иду,
Но все ж – не отступлюсь.
Беду быть может, на себя накличу –
Что ж, это для меня привычно,
Я с малых лет в семье родной
Была какой-то не такой.
Меня считают все занудой,
Ну что ж, не стану отрицать.
Так говорят чужие люди,
Так говорят сестра и мать.
Но вы-то с вашим пылким взором
И проницательным умом
Не приходили бы в наш дом,
Когда бы тоже так считали?
Ах, если только бы вы знали,
Как тяжко мне средь этой скуки:
Варенье, пряжа, тюфяки…
Так протяните ж вашу руку,
Меня спасите от тоски,
От этой пошлости кошмарной!
Я буду век вам благодарна!

Жуков
Я к вам пишу. Не по уставу
И не по правилом оно,
Но в нашем случае-то, право,
Уже наверно, все равно,
Кто первый сделает навстречу
Тот самый верный, твердый шаг.
Вы думали, я не замечу
Ваш робкий голос,
Дрожь в руках?
Быть может, просто вы замерзли?
Да прекратите, что за бред!
Камин был в комнате натоплен
Так, будто бы у нас Ташкент!
Поэтому – не отпирайтесь!
На подготовку вам два дня –
Немедля сватайте меня
И с жизнью холостой прощайтесь!

Есенин
Я к вам пишу – не обессудьте,
Тревожить не хотела вас,
Но видите ль – в столь поздний час
Сама не нахожу покоя,
Ах, кто б позвал меня с собою
В любви волшебную страну
И тронул нежную струну
В моей душе, не знавшей страсти…
О, боже мой, я так несчастна –
Как только сяду помечтать,
Мне маменька тот час задаст работу:
На пяльцах заставляет вышивать
Иль на роялях повторять гавоты.
А то еще усадит прясть –
Да это сущая напасть,
Спасенья от которой нет
Извольте видеть: в цвете лет
Я чахну, словно от простуды
И лишь надеждою на чудо
Еще жива моя душа.
Доколь слезами орошать я буду по ночам подушку?
Я часто думаю: не уж-то
Отвага, дерзость, страсть, напор –
Все это только книжный вздор?
А вы, Онегин… Вы-то что же?
Ведь вы на труса не похожи!
Орлиный профиль, гордый взгляд –
О вас все только и твердят:
Какой, мол, статный да пригожий!
К чему я все это? Да так…
Забава девичья, пустяк…
Сказать вам больше не осмелюсь,
Но вы все поняли, надеюсь.


Гамлет
Я к вам пишу… «Какая дерзость!» –
Должно быть, думаете вы.
Отчасти это так, наверно.
И да, действительно – молвы
Я не боюсь ни в коей мере,
Пусть растерзают меня звери
И адский пламень поглотит,
Иль может быть, вознаградит
Меня судьба за вызов смелый?
Сначала я молчать хотела,
Но как прикажите молчать,
Коль с сердца сорвана печать,
И нет любви моей предела?
Не зря в уезде говорят,
Что я с нечистой силой знаюсь.
Так знайте ж: если постараюсь,
Могу вас так приворожить,
Что без меня – ни то, что жизнь,
Вам божий рай мученьем станет!
Но вовсе не хочу обманом
Я сердцем вашим завладеть.
За вас сто раз без колебаний
Сама готова умереть
И вновь из пепла возродиться,
Как та мифическая птица.
Итак, Онегин! Перед вами
Теперь вполне открылась я.
Как поступить – решайте сами:
Вы мой спаситель и судья!

Драйзер
Я к вам пишу. Уж скоро полночь,
И завтра рано мне вставать.
Пыталась волю я на помощь
В своем отчаяньи призвать.
Но очень скоро поняла:
Молчаньем делу не поможешь,
Когда любовная стрела
Мне душу ядом обожгла,
И яд тот сладкий сердце гложет.
Но вы не думайте, однако,
Что я себе позволю плакать!
Сумею страсть я обуздать
И честь свою не запятнать,
Коль в сердце вашем не найду я
Ответных чувств.
И все ж, молюсь,
Чтобы Господь соединил нас!
Что ж, положусь на божью милость…

Штирлиц
Я к вам пишу… С каким вопросом?
Да вот же: не могу молчать!
Ваш двор захламлен, дом заброшен,
Крестьяне вечно вам дерзят
И не работают нисколько!
Да это что за беспредел!
А вы – как будто не удел,
Всегда задумчивы, понуры,
Признаться, этот вид ваш хмурый
Вас до добра не доведет!
Вот только если повезет,
И расторопная супруга
В ваш дом хозяйкою придет,
Она порядок наведет,
Почтительными станут слуги,
В полях заколоситься рожь…
Мне ж прям по сердцу острый нож –
Вот эта ваша нерадивость!
А знаете, мне нынче снилось,
Что вы посватались ко мне…
А что, недурственна вполне
Такая мысль – очень здраво!
Мы б с вами зажили на славу .
Я буду домом управлять,
А вы – с детишками играть,
Такая доля мне по нраву!






Я не знаю времени встречи, но я приду в срок. Да поможет мне Бог!
 
1 Лют 2014 16:48
 Відповісти   Редагувати   Подякувати   Не погоджуюся   Повідомити кому слід   Посилання 

учасники, які подякували Lunolikaya за цей допис:
S_Nova Polinne SummerSagittarius OK_2007 Irenique
Qiwi Al_lice EvaGreenpeace hcfam Bergman
Helena Bosss Veselaya Ravena Fata_F
Simirim Kukaryamba tymanchi_t Dima3438 DoorOgA
Vikata Bluebell uglywinter Raduga11
fuchslein
JuliaJulia
Зараз у темі:
 Відповісти   Створити тему   Створити опитування   Створити статтю   Підписатися   Друкувати 
Тема повністю »
Цей допис у темі »

Соціонічний форум » Несерйозна соціоніка » Ужель та самая Татьяна?

Форма для швидкої відповіді/td>


  Повна форма для відповіді »
Час на форумі: 9 Чер 2024 16:47




© 2004-2024 Віталій Воробйов Адміністратор