ФВЛЕ - Ґете

1-а Фізика. Власник

У всіх питаннях матеріального світу Власник орієнтується лише на свої власні смаки та потреби. Весь матеріальний світ поділяється для першої фізики - на "моє" і "не моє". Все "моє" повністю перебуває у владі Власника. Він не вміє підлаштовуватися під фізичні потреби інших людей. Якщо якась річ, яку Власник вважає "не своєю", потрапляє йому до рук, він може її просто не помітити, і в результаті - поламати чи зіпсувати, бо вона для нього наче не існує і не представляє жодної цінності. Власник першої фізики не любить нести відповідальність за "чуже". Із "своїми" речами (а до них відноситься все, що стосується матеріального світу - матеріальні ресурси, гроші, зовнішність, фізичне самопочуття тощо) Власник поводиться акуратно і так, як він вважає за потрібне. Його неможливо переконати змінити свою думку про те, яким чином поводитися з "його" матеріальними об'єктами. Він насилу змінює свої звички, і робить це тільки за власним розумінням, його можна назвати ледарем і сибаритом. Все що можуть зробити оточуючі - це підлаштуватися під звички Власника, щоб не заважати йому реалізовувати свої фізичні потреби.

2-а Воля. Шляхтич

Реалізуючи свої бажання, представник другий волі завжди враховує бажання оточуючих. Шляхтич завжди цікавиться бажаннями оточуючих і намагається знайти розумний компроміс, якщо ці бажання вступають у протиріччя з його інтересами. У всіх своїх справах Шляхтич прагне того, щоб, по можливості, нічиї права не були ущемлені, у тому числі його власні. Шляхтич завжди готовий поступитися (у розумних межах) або обговорити протиріччя, що виникли, і знайти спосіб, щоб досягти компромісу. На його думку, є деяка межа, в рамках якої немає нічого неможливого, і межі можливого ним чітко усвідомлюються. Шляхтич ніколи не нав'язує своїх бажань іншим, але навпаки, бажає допомогти оточуючим визначитися зі своїми власними бажаннями та налаштований на діалог, щоб допомогти їм розібратися в собі.

3-я Логіка. Скептик.

Скептик вкрай прискіпливо розглядає логічність і послідовність у будь-яких висновках. Причому буває, що за цим розбором він не встигає, або не здатен оцінити сам результат цих висновків, та буває, що дійсно цінна інформація чи думка відкидається Скептиком, як не варта його уваги тільки з тієї причини, що під цю інформацію не було підведено достатньо переконливе та струнке логічне пояснення. Сам Скептик здогадується про ці своїй якості і тому мимоволі в будь-яких міркуваннях чекає каверзу: "Де ж на нього чекає логічна пастка?". Скептик дуже болісно сприймає критику своїх переконань та розумових здібностей, він вкрай неохоче відмовляється від своєї думки, навіть якщо приховано відчуває її неспроможність. Переконати Скептика можна лише поступово докладно обґрунтовуючи іншу точку зору, розбивши процес переконання на кілька проміжних етапів, кожного разу перевіряючи, чи все він зрозумів і прийняв. Відчуваючи свою невпевненість, він іноді відмовляється що-небудь логічно довести, бо йому страшно помилитися в логічному ланцюжку. Однак частіше він все ж таки вплутується в суперечку, і отримує велике задоволення, розбивши своїми логічними аргументами супротивника в пух і прах, втім, навіть не дивлячись на перемогу, його гризуть сумніви з цього приводу, і Скептик потребує авторитетного підтвердження своєї правоти, бажано з докладним розбором його логічних викладок.

4-а Емоція. Роззява

Для Роззяви свої власні емоції мають дуже мало значення. Він не впевнений ані в "правильності" своїх емоцій, ані в самому факті їх існування. Проте емоційні люди його приваблюють. Роззява здатний заражатися чужими емоціями: посміхатися, коли навкруги всі посміхаються, або сумувати, коли навколишні сумують. Водночас його можуть дратувати спроби "вдатися в його емоційний стан" та підлаштуватися під нього, для Роззяви це може здатися нещирістю. Носій четвертої емоції повністю залежний у своїх емоційних оцінках від думки оточуючих, особливо якщо ці оцінки добре поєднуються з його думкою за вищими функціями, згодом він напрацьовує готові шаблони таких думок з питань людських відносин, моральності, характеристикам тих чи інших творів мистецтва тощо, які він, втім, легко може змінити, оскільки самі по собі вони для нього не є важливими.