Опис ознак (дихотомій) соціонічних типів (Базис Юнга)

Тамара та Анатолій Панченки
Коментарі: Віра Новікова

Хто ви? Раціонал або Ірраціонал?

Ірраціональність

Отже. Вас цікавить, чим відрізняється Раціональний від Ірраціонального? Це дуже просто. Що робити? Ідіть в гості. Найкраще у вихідний. Бажано зранку. І, найголовніше, без попереднього телефонного дзвінка. Прийшли? Дзвоніть. Що вам кажуть? Зараз лише вдягну халатик? А ви чуєте, як однією рукою вдягається халатик, другою комусь дається потиличник і щось поспіхом розпихується ногами по кутах? Ласкаво просимо в гості до ірраціонального! Так, черевики сюди, в куточок, тільки самі запам'ятовуйте, де ви їх поставили, інакше, якщо їх собака не з'їсть або діти з балкона не викинуть - вони самі кудись підуть. Підуть, підуть, у нас тут, знаєте, все кудись уходить. Петельці на вашому пальті немає? Нічого, ми вже й самі забули, як вони виглядають. Ось сюди, будь ласка... Так, оце так і живемо... Ну, що ж, ремонт, звичайно, збираємося зробити, тільки ще не вирішили, чи то наступного тижня, чи то років через півтора. Де господар? Обіцяв бути вчора, чекаємо післязавтра. Та все добре. Ось телевізор купили. Так, дорогий. Ну, трохи позичили, щось продали. Гарний. Діти, правда, без нас його вирішили настроїти. Не вийшло щось у них. Так, на жаль, не показує. От, думаємо, може, новий купимо. Цей? Але ж дітям треба з чимось гратися? Так, дуже техніку люблять. Чаю? У нас, правда, чашки різні та й цукру немає, але чай гарний, індійський. Якби ж то знати, що ви завітаєте, то підготувалися б. А то якось незручно. Ми, взагалі, планували сьогодні в село їхати, так, до старих, на природу, але не склалося. Та й настрою щось немає, вирішили вдома залишитися, родиною. От ви прийшли, теж радість. А як у вас? Все добре? А ми тут вирішили спортом зайнятися, як у телевізорі "Мама, тато, я - спортивна сім'я". Так, навіть куточок спортивний купили. Правда, щось в ньому не те, мабуть бракований, малий як поліз, та як впав. Так, добряче забився. А я ж попереджала, що спорт, він до добра не доводить! Що, вже йдете? Чого ж так швидко? Три години пройшло? Це ж треба, я ще на базар збиралася, ну нічого, завтра піду. Та ви заходьте частіше, посидимо, побалакаємо, заходьте.

І тут ти виходиш надвір, і голова якось гордо піднімається і думаєш: "Ну як же гарно! Не один я такий!"

Раціональність

Іноді він, раціональний, звичайно, дозволяв собі поспати трохи довше. Хвилин на сім. Але піднявся винуватий і день пішов котові під хвіст. Кава кожного дня - це дурниці, тому що, по-перше, можна звикнути, а по-друге, надовго не вистачить. А марно витрачати гроші він не любив. Вірніше, любив, але не просто так.

Двадцять три з половиною хвилини приділивши ранковій гімнастиці, він із задоволенням пішов в душ, не запалюючи світла. Навіщо? Себе він вже бачив, а де що лежить - голова не пам'ятає, а руки вже взяли. Та й економія. І зовсім він не жадібний. Просто нащо витрачати те, без чого можна обійтися? Здається, день обіцяє бути вдалим. Навіть автобус прийшов вчасно, зекономивши хвилин двадцять. Де ж його тепер подіти? Дивитися на вітрини він любив, і газета на ходу не читалася. Сумно. До ранкового чаю залишалося сорок дві хвилини, але їсти чомусь не хотілося. Подумавши, що ці дві хвилини будуть важкими, він прийнявся за роботу. Найбільше він не любив, коли його відволікають.

Тоді думки розбігалися, і зібрати їх докупи знову було важче, ніж придумати нові. Але були священні хвилини перерви на обід та закінчення робочого дня. Акуратно склавши чисті аркуші до чистих, наполовину списані - до наполовину списаних, поламані олівці у червону коробочку у правому верхньому кутку стола, підстружені у скляну коробочку, лінійку до середньої шухляди, скріпки до скріпок, кнопки до кнопок, папки до папок, підстругачку для олівців спочатку у пластиковий футлярчик, а потім покласти поруч із червоною коробочкою у правому кутку стола, стирачка поруч із лінійкою у середню шухляду, ручки склав поруч - чорна, синя, зелена - у шкіряний футлярчик та поруч із підстругачкою для олівців, що лежить поруч із червоною коробочкою у правому верхньому кутку стола. Замкнув спочатку верхню шухляду, потім середню, потім нижню, встав, присунув стілець до столу, вимкнув електроприлади, поправив краватку, пригладив волосся, змахнув порох із начищених черевиків та пішов пити чай. День обіцяв бути радісним.

Коментар В.Н.:

Для більшої показовості автор перебільшує приклади та наводить крайній ступінь прояву ознаки. Істина, як відомо, десь посередині.

Юнг писав, що раціональність є пов'язане із розумом, народжене розумом, а ірраціональне - пов'язане із безпосереднім сприйняттям. Раціоналів іноді називають тими, хто вирішує, а ірраціоналів - тими, хто сприймає. Ми можемо сказати, що раціонали живуть, виходячи з прийнятих рішень, а ірраціонали, виходячи з того, як складається ситуація, яку вони, власне, й сприймають. Жити та приймати рішення згідно ситуації характерно для ірраціоналів. Раціонали ж, навпаки, прагнуть впливати на обставини, що складаються, для того, щоб трансформувати їх згідно з прийнятим рішенням, тобто діяти так, як вирішили, незважаючи на ситуацію.

Рішення раціоналів звичайно формулюється як план дій, або система правил, яким вони намагаються слідувати у будь-якій ситуації. Вони намагаються продумати заздалегідь, що, як та коли вони робитимуть. Наявність плану дає раціоналу постійність, відчуття підпори та спокій. Зрив плану переживається вкрай боляче та завжди вимагає складання нового плану. Плани раціоналів різних типів можуть відрізнятися своєю деталізацією, охопленням часу тощо, але вони завжди визначають життя раціонала.

Ірраціонали теж планують. Але їх план - це скоріше передбачення, або побажання того, що може відбутися. А може й не відбутися. Ситуація складається по-різному, нові обставини приносять нові можливості та відчуття, під впливом яких план ірраціоналів може суттєво змінитися. Тому ірраціонал намагається не складати глобальних планів, щоб мати можливість оперативно щось повирішувати "за ситуацією". Наявність жорсткого плану ірраціоналу скоріше заважає, обтяжує, зобов'язує. Якщо план - це перелік робочих справ на сьогодні, то ірраціонал прагне якомога скоріше ці справи завершити, щоб зітхнути спокійно та нарешті почати жити. Відповідно, до зриву планів ірраціонал ставиться досить спокійно, тому що не план, а вільна течія подій визначає його життя.

Читайте також: Опис ознаки "Шизотимність-циклотимність (раціональність-ірраціональність)" А.Аугустинавічюте.

Хто ви? Сенсорик або Інтуїт?

Інтуїція

Інтуїція, на відміну від сенсорики - здатність не стільки ігнорувати, скільки не помічати чогось тимчасового, об'єктивно-реального. І якщо ви уважно подивитися навколо - побачите кількох, зазвичай худих та довгих осіб, що дивляться на все наче зверху, та й не на все, а ніби крізь, і тільки вони самі знають, куди вони дивляться і що там бачать.

Інтуїт має дивну здібність дивитися, не бачучи, та бачити, не дивлячись. Коли Інтуїт йде вулицею, він може дивитися і не бачити знайомих, машин, світлофорів. Але він бачить щось, що було в минулому, або що відбуватиметься в майбутньому. І немає сенсу запитувати: "Чому?" Не кожен інтуїтивний може або захоче говорити чому. В кращому випадку відповість: "Тому що", або "Серце так каже", оскільки вони самі не можуть збагнути цей процес. Великий обсяг інформації у Інтуїта обробляється підсвідомо, одразу видає кінцевий результат. І один з них краще орієнтується у плині часу, відчуває його, вміє передбачувати минуле, враховує помилки, уникає небезпеки, вміє передбачувати зміну ситуації у майбутньому.

І є інші, інтуїція яких стосується можливостей. Можливостей та здібностей людей, ідей про устрій об'єктивного світу, уміння швидко вловити суть справи. Це перспективи, висування гіпотез, теорія, проникливість, незвичність, оригінальність, альтернатива, парадокс, сенсація. Як правило, це особистості, що не відчувають якогось трепету перед авторитетами, їм притаманна певна інтелектуальна зарозумілість. Вони зазвичай не турбуються про хліб насущний, і це допомагає їм "тримати форму". Холодний погляд "протверезить" особливо активних та ставить на своє місце особливо нахабних. "Бути радикальним — значить зрозуміти річ в її корінні" - говорив К.Маркс, ставлячи на перше місце ставлення до об'єктивного світу. Інтуїти, для яких більш значущим є суб'єкт, людина, зазвичай погоджується із закликом Сократа: "Пізнай самого себе". Не ставлення людини до інших людей, а саме ставлення до самого себе найчастіше стає темою його роздумів. Вважає, що людина не досягає щастя не тому, що вона його не хоче, а тому що не знає, з чого воно складається.

Любі інтуїти! Ваша сильна риса - уміння зрозуміти суть речей, висунути або підтримати перспективну ідею, здатність побачити можливі невдачі. Не метушіться, це вам не пасує. Не намагайтеся все запланувати - у вас це не вийде. Живіть не поспішаючи та будьте певні - якщо ви є, значить, комусь це треба.

Сенсорика

Якщо інтуїція - повітря, то сенсорика - земля. Земля. Відчуваєте? Щось міцне, стійке, живуче, родюче, упевнене та красиве. Життя - це те, що лежить переді мною. Я бачу дощ - і в кожній краплі - життя. І як крапля, падаючи на землю, перестає бути краплею, так і кожна секунда мого життя йде назавжди. І я не знаю, звідки вони беруться і куди йдуть. Потім, я не знаю, звідки ми прийшли і що буде далі, але поки світить сонце і крапля ще не впала на землю - я живу.

Пронизливе відчуття миттєвості моменту не дає сенсорикам злетіти, "притискає" їх до землі. Можливо це тому вони зазвичай округлі (якщо не сказати кругленькі). Чудово знаються на тому, що смачно, а що ні, що, після чого та в якому місці болить і як це вилікувати, що красиво, що некрасиво, що таке кохання і як це виглядає на практиці.

Але, як це не дивно, сенсорики теж бувають різні. Одні орієнтовані на свої внутрішні відчуття комфорту та дискомфорту, відпочинку чи втоми, здоров'я чи хвороби, насолоди чи страждання. Для інших більш значущі ціль, ініціатива, наполегливість, вимогливість, твердість, захист, оборона, володіння, агресія, атака.

"Мені доводилося приймати погані рішення, але ось що: якщо вже хочете спіймати випущену кулю в повітрі зубами, то хапайте її що є сили. Грайте по-крупному" (Річард Ніксон). Сенсорики, що переважно орієнтовані на об'єктивний світ - це стоїки. Шляхетна простота життя та спокійне його прийняття. Борг перед близькими, мужність та чесність. Вони чудово орієнтуються у своїх та чужих фізіологічних потребах, знають про свої фізичні переваги та користуються ними. Сенсорний елегантний не для того, щоб його помітили. Про своє фізичне бажання він легко освідчується не лише собі. Бажання - звичайне зрозуміле явище, частина його прекрасної, здорової натури. Пам'ятаєте у Ахматової: "Благословіть же небеса - ти вперше сам на сам з коханим".

Сенсорики, які переважно орієнтовані на свої внутрішні відчуття, вважають, що упевненість у завтрашньому дні - ілюзія і тому не варто відкладати життя на завтра. Радість та щастя для себе та своїх близьких сьогодні, зараз - ось предмет його турбот.

Сенсорики цього напрямку не вступають у боротьбу за лідерство, за краще місце під сонцем. Але на своїй території, за своє - борються, не поступаючись. Серед них багато художників та політиків. Айвазовський, який писав свої пейзажі у голій кімнаті з темно-червоними стінами, з вікнами, що виходили на протилежний від моря бік, був здатний не тільки вловити відчуття, комфортність середовища, але й запам'ятати та передати їх настільки цілісно, як може лише людина, чесна, насамперед, перед самим собою.

Так. Життя досить реальна річ. На неї іноді варто звертати увагу. Сенсорик, пам'ятай! Ти відповідаєш за своє життя та за життя хоча б одного інтуїта.

Коментар В.Н.:

Ми можемо сказати, що інтуїти живуть у часі, у потоці подій, змін, тенденцій, явищ та можливостей, що несуть в собі ці події. Однак прогнози та можливості - це те, що потенційно може статися, але в реальності поки не існує. Це абстракції. Оперування узагальненими, цілісними категоріями надає інтуїту абстрактного мислення. Схильність конкретні приклади зводити до абстрактних роздумів, здатність розуміти багато речей глобально, але мати складнощі з реальними відчуттям світу - це характерно для інтуїтів.

Компетентність в часі робить для інтуїтів принциповими питання своєчасності якихось дій. Інтуїт зазвичай відчуває, що настав момент (або ще зарано) щось розпочинати, тому що завтра будуть нові події, які завадять (або допоможуть) зробити щось максимально ефективно.

Сенсорики живуть у просторі, що заповнений реальними предметами, поділений на території (зони впливу), заповнені запахами та надають багато відчуттів. Усе це - конкретна реальність, що відчувається, з якою в першу чергу має справу сенсорик і яка визначає зону його компетентності. Мислення у сенсорика конкретне, він часто переводить абстрактні поняття на конкретні приклади, тому що так йому простіше зрозуміти та пояснити.

Для сенсорика принципові всі просторові питання. Хто на чиїй території знаходиться, хто господар, а хто гість, чим тут пахне і чому так холодно. Сенсорик наполягатиме на своїй компетентності в цих питаннях і матиме рацію.

Читайте також: Опис ознаки "Сенсорика - інтуїція" А.Аугустинавічюте.

Хто ви? Логік або Етик?

Етика

Сказати про те, що етик чудово знається на стосунках між людьми - значить нічого не сказати про етика. Він не просто знається. Він чудово відчуває ставлення інших до себе, взаємини людей між собою. Власно, він не просто дивиться та вивчає, він активно їх моделює. Було б хибно вважати, що етики безумовно й завжди чемні та приємні у стосунках. Так, звичайно, але лише тоді, коли їм цього треба. Взагалі, вони досить легко сваряться, миряться, легко говорять про свої стосунки, почуття до інших. Встановлення психологічної дистанції, кохання, дружба, симпатія, теплота, товариськість і в той же час холодність, цурання, зло, безжальність. Вони просто сприймають світ через стосунки або почуття, емоції. Як стосунки людей, так і емоції людей є для них цінністю, незважаючи, чи позитивні вони, чи негативні. Якщо спробувати порівняти людей, то вони як небесні тіла: є джерела світла і є відбивачі, ті, що самі не світять, але передають світло інших. Етики - це своєрідні світила, генератори стосунків, емоцій, які розповсюджуються на всіх, і багато хто із вдячністю їх приймають, всмоктують та посилають далі, відбивши в них часточку свого тепла та своєї душі. І це можуть бути емоції радості або печалі, натхнення або депресії, оптимізму, щастя, сміху та плачу, песимізму, незадоволення. І все ж-таки...

Логіка

Якщо уявити, що логік почав писати вірші, то гадаю, що вийде щось на кшталт "Перфолентою плине моє життя і мій глобальний сум". А, може бути й так:

У мене логіки чомусь асоціюються із калькулятором: два пишемо, три пам'ятаємо. Деякі з них живуть у системі суворої ієрархії і якщо в ній немає місця факту - тим гірше факту. Та й зайняті вони чимось таким: функціонування, організація, показники, звітність, вибір найкращого варіанту з кількох наявних. Основа життя - формально-логічні відносини, організація, офіційні відносини людей, апарат. От вони все знають. Що, чому, як, навіщо, яким чином та що з цього вийде. Чудово орієнтуються у фактах, подіях, їх причинно-наслідковому зв'язку, легко відокремлюють головне від другорядного. Оцінюючи людей, вони керуються принципами "розумно-нерозумно", "діловий-неділовий", чи досить логічно діє людина, вирішуючи власні проблеми. Якщо логіку доведеться поговорити з кимось, то, на відміну від етика, який буде умовляти або сваритися, логік буде спокійно, оперуючи фактами та цифрами, доводити доцільність чи недоцільність того чи іншого вчинку. А от про почуття не люблять. Чи то соромляться, чи то не знають, що це таке, адже "голосом розуму" їх не перевірити. І все ж таки, з ними краще, ніж без них.

Коментар В.Н.: До цього опису мало що можна додати. Хіба що підкреслити, що для етиків основними носіями інформації є люди, їх почуття, інтонації, настрій. Для етика принципове значення має тон висловлювання, а потім вже його зміст. Та й самі етики, говорячи про щось, особливу увагу надають інтонаційному забарвленню своїх слів, вкладаючи в це додатковий сенс. З неживими предметами етики часто спілкуються так, ніби вони живі, зі своїми почуттями та стосунками.

Для логіка критерієм всього є об'єктивні факти. Логки і людські почуття прагнуть систематизувати, обґрунтувати чи заперечити. Свої ж власні почуття логікам не завжди зрозумілі до кінця, а емоційна реакція інших людей на слова та вчинки логіків часто буває для них несподіваною.

Читайте також: Опис ознаки "Логіка - етика" А.Аугустинавічюте.

Хто ви? Екстраверт або Інтроверт?

Екстраверсія - інтроверсія

Чи пам'ятаєте відомі слова Леніна "Від живого спостереження - до абстрактного мислення і від нього до практики"? Так внутрішньо працює інтроверт. Тобто є те, що відбувається навколо мене - це і є та об'єктивна реальність, а я - лише її частина, часточка, і життя моє цілком залежить від того, що відбувається навколо. Можливо, саме тому для екстравертів буття визначає свідомість, а не навпаки. Екстраверт не те що нівелює власну особистість, просто він дивиться на неї наче крізь призму вічної об'єктивності. Згадайте стародавніх авторів: Я - піщинка, ти - піщинка, і наша Земля - піщинка, що летить хтозна куди, існує лише Космос, Світ, Природа, Бог, і всі ми залежимо від них. І цілком інший погляд: це Я - Космос, це Я - Галактика, і немає нічого більш об'єктивного, ніж те, що відбувається зі мною, адже я це бачу, чую, відчуваю, це зі мною завжди, а не цей примарний світ. Ну, хто доведе, що коли я заплющую очі, він не руйнується, не зникає, а може це все лише моя уява, моя фантазія.

Екстраверт отримує необхідний для внутрішньої роботи стимул ззовні, перероблює його всередині та видає знову у зовнішнє середовище, ніби знаходячи підтвердження або спростовування своєї внутрішньої роботи. Тобто об'єктивна реальність є первинною, а своє внутрішнє ніби потім. А часто навіть ігнорується. Екстраверти зазвичай хворіють мало, але сильно, оскільки до тих пір, поки ти можеш ходити, це ніби й не хвороба. І знамените "суспільне вище за особисте" - це теж про них. Жертвувати собою і в прямому, і в переносному сенсі, віддавати себе чому завгодно, але не собі - це екстраверт.

Інтроверт якось більше довіряє своєму внутрішньому. "Душа, душа, чого ти хочеш?" Тут більш цінуються свої думки, почуття, бажання.

Дуже по-різному екстраверт та інтроверт спілкуються з людьми. Для екстраверта люди - об'єкти. І якщо об'єкт чимось не підходить, він досить легко замінюється іншим. Тобто значимість стосунків між об'єктами для екстраверта не велика. "Що з того, що вона від мене пішла, та я собі удесятеро кращу знайду" - скаже екстраверт і знайде. Для інтроверта ж головне - стосунки. Йому досить важко їх налагоджувати, і, мабуть, саме тому він такий бережливий. Він завжди намагається щось виправити та відновити. Світ інтроверта тримається на стосунках.

Коментар В.Н.: В основі цих ознак лежить установка на сприйняття інформації: об'єктна та суб'єктна. У екстравертів - я один з об'єктів цього світу, у інтровертів - я суб'єкт, навколо якого будується світ.

Досить часто ці ознаки плутають з такими якостями як товариськість - нетовариськість. Однак товариськість по суті - це контактність, здатність легко та швидко сходитися з людьми. Ці якості в значній мірі визначаються ознаками логіка-етика. В середньому етики більш товариські, ніж логіки.

Нетовариській екстраверт любить спостерігати за світом ззовні, підмічаючи усе, що відбувається, але не вступаючи в контакт з людьми. Товариській інтроверт може інтенсивно контактувати з людьми або тому, що ці люди входять в його суб'єктивний світ, або тому, що він потребує інформації, яка має безпосереднє відношення до його суб'єктивного світу.

Читайте також: Опис ознаки "Екстравертність - інтровертність" А.Аугустинавічюте.

Отже, є раціонали та ірраціонали, логіки та етики, інтуїти та сенсорики, екстраверти та інтроверти. Ви й досі хочете знати, хто ви?

Зробіть спочатку вибір між раціоналом та ірраціоналом. Вибрали? А тепер дуже просто.

Якщо Ви раціонал, то, в першу чергу, будете логік або етик. Вибрали?

А в другу чергу, - інтуїт або сенсорик.

І, нарешті, або екстраверт, або інтроверт.

А якщо ви ірраціонал, то першу чергу обирайте між сенсориком та інтуїтом. Вибрали? А тепер між логіком та етиком. Ну, і звичайно ж, екстравертом та інтровертом.

Література: Панченко Т. Модули совершенства, гармонии, здоровья та успеха. Барнаул, 1993.

Таблиця ознак типів