Якщо подивитися на Модель А видно, що кожен тип має свої
сильні та слабкі сторони.
Інакше кажучи, людина не універсальна -
щось у неї виходить краще, а щось їй не дано. Але для
нормального життя необхідна реалізація усіх аспектів, а
таке можливо лише у дуальній парі.
Кожній людині потрібен партнер, який доповнює її, - дуал.
Дуальні відносини - найбільш комфортні. Їх
іще називають відносинами повного взаємного доповнення. Ці відносини є
найголовнішим відкриттям соціоніки. Як сказано в Біблії: "Не добре, щоб бути
чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього." (2 Бут. 18). У дуальному контакті
партнери органічно доповнюють один одного, причому відбувається це
найприроднішим способом: те, що для одного з дуалів - звичайна справа, іншого
приводить у захват та сприймається ним із великою вдячністю.
Утім, сприймати
дуала як такий собі патичок-рятівничок, що здатен вирішити усі проблеми, не
варто. Ці відносини стають по справжньому гармонійними, тільки якщо дуали
прагнуть того. І на відміну від інших видів відносин, це взаємне прагнення дає
найбільший ефект.
На прикладі пари Штірліц - Достоєвський,
розглянемо, яким чином відбувається взаємодія у дуальних відносинах.
Головна функція Достоєвського - етика стосунків,
представники цього типу чудово орієнтуються у відносинах між людьми, вміють пристосовуватися до емоцій іншої людини, співчувати, знімати емоційне напруження, заспокоювати. У
Штірліца етика стосунків є 5 (сприймальною) функцією.
Це означає, що він із задоволенням прислухається до думки Достоєвського
з цього приводу, а також із великою вдячністю реагує на його щиросердя та
чуйність. Аналогічно, Достоєвський потребує порад
Штірліца
з аспекту ділової логіки,
а діловий підхід
Штірліца до будь-якої проблеми просто приводить Достоєвського
у захват.
В той же час, Достоєвський ніколи не тисне на 4 (больову) функцію
Штірліца - інтуїцію часу,
дії по цьому аспекту у
Достоєвського відбуваються несвідомо: потрібні
рішення приймаються ним у потрібний момент, але увага на цьому ніколи не
акцентується. Те ж саме ми бачимо й щодо больової функції
Достоєвського - вольової сенсорики. У
Штірліца вольова сенсорика займає 8 функцію, вона проявляється несвідомо й тому не "тисне" на больову функцію Достоєвського.
В наведеному прикладі ми розглянули взаємодію лише двох пар функцій,
однак таким же чином можна подивитися,
як взаємодіють і решта функцій, загалом, можна сказати, що сила та характер
прояву будь-якого аспекту в одного з
партнерів у дуальних відносинах завжди адекватні запиту по тому ж аспекту у
другого партнера.
Аналогічно можна проаналізувати взаємодію і в інших дуальних парах.
Усі ці відносини можна проаналізувати, спираючись на Модель А. Для контрасту
розглянемо, як відбувається взаємодія у найменш комфортних відносинах - відносинах конфлікту.
Головна функція Єсеніна - інтуїція часу, це замріяний романтик, людина, схильна більше до роздумів, аніж до дій. А оскільки у
Штірліца інтуїція часу є больовою функцією, то такий підхід
Єсеніна до життя його вкрай дратує та виводить з рівноваги.
Штірліц просто не розуміє, вважає не потрібним та неправильним "відірваність
Єсеніна від життя", намагається переробити
Єсеніна, що неминуче призводить до конфлікту.
У Єсеніна больова функція - ділова логіка,
тому йому важко уживатися з тими, хто примушує його працювати у непритаманному
для нього ритмі, він завжди сподівається, що до нього будуть поблажливими.
Такі риси сприймаються
Штірліцем, як недисциплінованість, незгуртованість та
ледачість. Ділова логіка - головна функція
Штірліца, йому важливо, щоб усі працювали, що від
кожного була якась користь, і на цьому ґрунті завжди виникають конфлікти з
Єсеніним.
Сприймальна функція Штірліца - етика стосунків, ось чому йому дуже необхідні чуйність та душевна участь партнера, розмови
про те, який він гарний та як допоміг, а у
Єсеніна етика стосунків проявляється несвідомо (8-а функція),
він намагається не озвучувати етичні оцінки будь-кого, в результаті
Штірліц відчуває себе непотрібним та незадоволеним.
У Єсеніна сприймальна функція - вольова сенсорика, така людина потребує "сильної руки", але
Штірліц проявляє вольову сенсорику несвідомо, а озвучує лише вимоги та рекомендації з аспекту ділової логіки, Єсеніна це дезорганізує та плутає, оскільки йому потрібен вольовий імпульс, а не ділові рекомендації.